«Вони нам – як рідні…»
– каже про своїх підопічних директор територіального центру соціального обслуговування Гайсинського району Наталя Мордюк.
Життя – річ складна й непередбачувана. Добре, коли є здоров’я, велика родина, робота та гарні заробітки. А буває ж все навпаки. Обставини можуть скластись так, що колись цілком благополучна людина опиняється один на один зі старістю, хворобами, самотністю та злиднями. Саме долею таких безталанних подолян, які мешкають на території Краснопільської та Кунківської ОТГ і Гайсинської міської ради, й переймаються працівники Гайсинського територіального центру соціального обслуговування.
– Наше завдання полягає у вчасному виявленні тих громадян, котрі опинились у складних життєвих обставинах, та надання їм якісних соціальних послуг, – зазначає директор центру Наталя Мордюк. – Для цього ми разом із представниками територіальних громад та медиками постійно проводимо обстеження матеріально-побутових умов проживання наших пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, аби знати, як вони живуть і чи не потрібно їм, бува, чого. Для прикладу, на початок нинішнього року в межах Гайсинського району виявлено 1186 самотніх громадян, які потребують нашої підтримки й допомоги.
Наразі у Центрі надання соціальних послуг функціонує чотири підрозділи: відділення соціальної допомоги вдома, відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання та відділення соціальної роботи, що дозволяє надавати допомогу громадянам як у них вдома, так і тут, у стінах центру.
– Підтримку надаємо дуже різну, – продовжує співрозмовниця. – Зокрема, при відділенні організації надання адресної допомоги постійно працює перукар, швачка, робітник із комплексного обслуговування, водій, медична сестра. Всі вони на безоплатній основі надають послуги громадянам, що перебувають на обслуговуванні в територіальному центрі і потребують сторонньої допомоги. Наприклад, вони міряють своїм підопічним тиск, ремонтують одяг, перуть білизну, косять траву, рубають дерева, підрізають кущі, здійснюють дрібний ремонт помешкань тощо. Крім цього, при відділеннях територіального центру створено та функціонують пункти прокату засобів реабілітації та розподілу речей, які вже були у використанні. Маємо навіть власне соціальне таксі. Відтак, за потреби двома службовими автомобілями возимо наших підопічних у лікарню, будинок-інтернат чи доставляємо продукти.
– При центрі навіть працює «Університет ІІІ віку», – зазначає Наталя Станіславівна. – Там люди старшого віку можуть удосконалити свої знання з комп’ютерних технологій та англійської мови. Він якраз набрав два десятки нових слухачів. Заняття відбуваються двічі на місяць.
Однак найбільш суттєвою підтримкою для самотніх та знедолених стало відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання. Розраховане на 45 ліжко-місць, воно ніколи не буває порожнім. Адже в тому чи іншому селі завжди знайдеться самотній дідусь чи бабуся, безпорадний інвалід чи якась інша людина, що потрапила в складну життєву ситуацію.
– Для наших підопічних намагаємось створити всі належні умови, – каже Наталя Станіславівна. – І мова йде не лише про якісне і повноцінне харчування, постійний медичний догляд, затишок, чисту постіль, водні процедури та інші елементарні людські потреби. Ми хочемо, аби їм тут не було нудно, щоб змістовно і з користю для себе проводили вільний час. Так що у відділенні вони мають можливість багато читати, співати, займатись арттерапією і навіть відвідувати куточок живої природи. При територіальному центрі також діє «Клуб активного довголіття 55+», а нашими частими гостями стають місцеві учні, вихованці Будинку школяра та молоді, учасники хору ветеранів та представники духівництва. Все це робиться для того, аби наші підопічні мали постійне спілкування з людьми, перебували в центрі уваги, щоб не мали часу сумувати.
– І все ж на першому місці був і залишається медичний догляд за старенькими, – підкреслює Наталя Мордюк. – Ви ж розумієте, що ті умови, в котрих вони жили перед тим, як потрапити до нас, дуже й дуже далекі від ідеальних. Так що коли наші дідусі й бабусі через тиждень-другий перебування у теплі й догляді стають здоровішими й веселішими, то ми сприймаємо це із особливим задоволенням. Більше того, щорічно вони проходять комплексне медичне обстеження із залученням фахівців Гайсинської ЦРЛ. На всіх мешканців стаціонарного відділення заведено медичні карти, згідно з якими забезпечується їх реабілітація з урахуванням фізичних, розумових і психологічних можливостей. При цьому санітарно-гігєнічний стан відділення в цілому та кожного підопічного зокрема постійно контролюється лікарем, медсестрою та всім персоналом. Молодші медсестри щодня проводять гігієнічну обробку ліжко-хворих, згідно з графіком купань раз у чотири дні підопічних у відділенні купають, а щоп’ятниці – санітарний день. При цьому нагляд за утриманцями проводиться цілодобово, тому що це контингент підвищеного ризику: переважно поважного віку та із хронічними хворобами.
Звісно, бувають різні випадки, так само, як і неоднакові люди. Недаремно ж кажуть, що старе, як мале. Тож в окремих випадках персоналу доводиться у прямому значенні слова шукати «шляхи до серця» кожного утриманця. Відтак, аби згладжувати гострі кути й можливі конфліктні ситуації, у відділенні проводиться анкетування, де підопічні мають можливості висловлювати власні претензії та зауваження до роботи установи. Втім, рівень оцінювання тут ніколи не опускався до позначки «добре».
Олег КРИВОНІС
Гайсинський район
