Все має ціну

Днями повернувся з першої лінії оборони на лікування дуже досвідчений боєць, в якого три роки військового досвіду за плечима.

–  Лєна, вибач, але це капець… Я такого за весь час не бачив і не відчував. Вони х*рачать годинами, іноді з перервами по 40 хвилин, які витрачають на довіз боєприпасів. Спіймали перехват, де рашист каже: «Нічєго нє поймьом. Ми стрєляєм по украх, а оні нє уходят».

Вони не відступають…

Не відступають, бо за спинами, може, твоя дитина бавиться в пісочниці, а ти п’єш каву в затишному кафе.

Зрошують кров‘ю українську землю, але не відступають, впиваються в болото, ховаються від снарядної грози, але стоять, сидять, лежать, іноді намагаються спати в нелюдських умовах спеки, атмосферних злив та рашистських градів.

Вони просто не дають мороку іти далі в світло… Знаєте, цей дух ніколи не відчуєш, допоки не побуваєш у середовищі там. Це не передається словами чи емоціями, це передається на клітинному рівні.

Тому в тилу ми можемо дозволити собі бути відносно щасливими, бо не відчули.

Кожна наша кава, шашлик, прогулянка, поїздка, обійми та посмішки дітей мають ціну. Дуже високу. Є ті, хто вже ніколи, чуєте, ніколи не обійме своє дитя, обіймуть лише його, проводжаючи у вічність. Страшні новини з Миколаївщини.

Сьогодні щиро прошу не коштів, прошу кожного помолитися за наших захисників.

Помоліться, будь ласка.

Тисячі воїнів зараз купують тобі квиток у майбутнє. ДОРОГО.

Олена КАРПЕНКО