Вшанували останнього фронтовика
Знакова подія і тепла осіння днина зібрала минулого тижня на обійсті Івана Захаровича Періжка багато гостей, які прийшли-приїхали привітати його з 95-річчям. Він залишився в Наддністрянському єдиним живим учасником Другої світової війни, на фронтах якої воювали 295 односельчан і 165 з них не повернулися до рідного порогу.
Схвильований до глибини душі й розчулений до сліз, ювіляр не міг нарадуватися такою увагою односельчан та рідних йому людей. З гарної ініціативи дочок Івана Захаровича Лідії, Євгенії та Валентини та за підтримки місцевої влади, вже стало традицією в селі відзначати привселюдно його ювілейні іменини.
– Це та віддушина, яка тримає так довго серед нас мого дорогого і любимого дідуся, – сказала кореспонденту «Вінниччини» внучка Івана Періжка Лілія. – Господь Бог дав сили продовжити його рід і з’явитися на цей світ мені та моїм дітям. Я народилася в місті енергетиків – Новодністровську. Обоє моїх батьків родом із села Наддністрянське, яке старожили ще пам’ятають як Березова. Локаційно їх розділяють береги Дністра, отож своє дитинство я провела здебільшого в мальовничому Наддністрянському із запахом колосся та смаком парного молока. Дід працював комбайнером, за життя з покійною бабусею Надією власноруч побудували кілька хат. У тому числі й цю, в якій він проживає зараз. Це те родинне гніздечко в селі, яке має незрівнянну енергетику. У ньому спокійно якось набираєшся сил! Зрозуміла це, щойно приїхала на 95-річчя дідуся. На 90 років, на жаль, не потрапила. Тоді мене не відпустили з роботи. Хвилювалася з цього приводу. Але Бог добрий і дарував змогу стати частинкою родинного свята, зустріти тут цікавих, талановитих людей, обійняти нарешті “закордонних” тіток, відчути гордість за дідуся, якого так шанують і поважають земляки. Вдалося навіть познайомитися з родичами по лінії діда – моїми троюрідними сестрами Лідією та Юлією, онучками Олександри. Вона була рідною сестрою діда Івана. Отож, поновила свій рукопис родинного дерева, який веду для дітей…
Для спогадів про фронтові й трудові заслуги ювіляра на святкуванні, звісно, не було місця, хоча всі в селі знають, що Іван Періжок з тих місцевих трударів-гречкосіїв, які вроджені для невтомного труда заради блага рідного краю. У війну він звільняв від фашистської чуми Угорщину, Австрію, Чехію. До цього часу в його тілі ще є два осколки, які не змогли витягнути фронтові медики. А за мирну працю комбайнера колишній воїн-визволитель нагороджений орденом «Знак Пошани».
Іван Періжок багатий дітьми, онуками і правнуками. Їх у нього аж вісімнадцять!
На іменинах було багато теплих посмішок, гарних квітів і сказано море приємних слів. Іменинника вітали староста села Надія Денисова, заступник директора ТОВ «Рубанський-Агро» Іван Кривенко, голова правління ВК «Маяк» Валентин Кушнір, голова організації ветеранів Мурованокуриловецької громади Віктор Макітрук.
На знак вдячності за організоване на його честь свято Іван Захарович пообіцяв прожити ще одну п’ятирічку і зустріти столітній ювілей. Дай Боже, щоб так воно й було!
Віктор Зеленюк,
власкор «Вінниччини»
Мурованокуриловецька громада
Фото Лілії Шевчук
