Вікно в Європу Віктора Гори
У ФГ «Стріла» налагодили прямі поставки зерна в Румунію
Ця світлина – уже історія. На ній зафіксовано мить початку робочого дня 15 вересня на зернотоку села Михайлівці Мурованокуриловецької громади. Голова господарства Віктор Гора, економіст Ольга Мороз та завідуючий током Володимир Самоляк якраз спілкувалися з румунськими водіями Каталіном Маріном та Петруном Раду, які приїхали до нас за зерном озимого ріпаку.
Хоча, власне, часу на тривалі розмови ні в кого не було. Водії поспішали чимшвидше завантажитися, бо ж дорога до місця призначення неблизька – близько тисячі кілометрів, а керівника господарства чекали ще багато виробничих справ. Уже під вечір він зателефонував мені і сказав, що того дня побував у Кам’янці-Подільському, Хмельницькому та Вінниці…
І взагалі, перефразовуючи відоме прислів’я, Віктора Гору «ноги годують». Він не може довго засиджуватися на одному місці. Завжди в русі, завжди в поїздках. Отак і привела його дорога до румунських партнерів.
- Своє вікно у Європу я почав «прорубувати» зразу після закінчення жнив, – розповідає Віктор Володимирович. – Бо ж настали такі непевні часи, якщо сам за себе не подбаєш, то залишишся із зерном у складі до нового врожаю… Я ні на кого не дивився, не чекав, що хтось візьме за руку і поведе вперед, а озброївся навігатором і картою Європи, сів у машину і поїхав… Поїхав шукати удачу, шукати ділових людей. За десять днів намотав дорогами Польщі, Болгарії та Румунії більше восьми тисяч кілометрів. Спілкуватися з іноземцями доводилося по-різному, але ми завжди знаходили порозуміння… У трьох поїздках зі мною була донька Анжела, яка допомагала у налагодженні комунікацій та вирішенні певних робочих моментів…
Якщо відверто, то деякі мої колеги не вірили, що самому можна пробити дорогу своєму зерну за кордоном. І коли у мене трохи вийшли на старті заминки – вони потирали руки, мовляв, от бачиш, підставили тобі підніжку… А ні – все вирівнялося і стало в потрібне русло. Працюємо… Нехай за мене будуть спокійні. Будь-який бізнес не може бути прибутковим, як ми того хочемо – на всі сто відсотків, якщо не будеш проявляти гнучкість… Справедливо кажуть: під лежачий камінь вода не тече… Комусь, щоб вийти на показники, які б задовольняли всі сторони – самого себе, партнерів, податкову службу, колектив працівників, треба працювати рік, а для когось і двох не вистачить…
Коли вийде в газеті цей матеріал, у «Стрілі» вже закінчать виконання контрактних зобов’язань по поставці озимого ріпаку і приступлять до реалізації озимої пшениці. В господарстві настільки чітко організований процес відвантаження зерна, що ним задоволені навіть водії-перевізники. Вони кажуть: «От якби так скрізь було…». Одні з головних ролей у цьому процесі відведені економісту Ользі Миколаївні Мороз, яка грамотно здійснює оперативний контроль за якісно-строковими параметрами, водієві навантажувача Олександру Опольському і тим людям, які використовують спеціальне обладнання для загрузки великих мішків зерном. Всі працюють в одній команді дружно, злагоджено і з високою відповідальністю.
За багато років знайомства з Віктором Горою не перестаю захоплюватися його активною життєвою позицією. За найкращою вродженою рисою він – лідер і сьогодні вкотре це підтверджує. Бо лідерство – це його покликання, це навички, які вироблені шляхом копіткої роботи над собою у поєднанні з аналітичним складом розуму і прогнозованою далекоглядністю своїх дій та вчинків. Саме лідерський стиль управління допомагає йому робити власний бізнес конкурентоздатним, зменшувати витрати часових і людських ресурсів, запобігати втраті кадрів і гуртувати дружню команду однодумців задля досягнення поставлених цілей.
І ніхто не буде заперечувати, що у Віктора Володимировича Гори є чому повчитися у господарській діяльності. Він любить і робить все так, щоб скрізь був порядок, щоб двічі не переробляти роботу. На тому й тримається! Це його ділянка фронту в тилу, це його внесок у нашу спільну перемогу. Він її наближає кожен день своїм трудом. Стояв і буде стояти за неї горою!
Віктор Зеленюк.
Мурованокуриловецька громада.
Фото автора.
