Вінницькому трамваю – 100

Історія вінницького транспорту почалася ще у 1913 році. На шляху до його розвитку було чимало проблем: брак фінансів, гостра нестача будівельних матеріалів та бюрократична тяганина.

Кілька днів тому у Вінниці відзначили 100-річчя з дня його появи у місті. Ідея створення трамвайного руху в обласному центрі бере початок з 1898 року. Саме тоді Вінницька міська дума розглянула проєкт договору, який запропоновало акціонерне товариство «Іпполіт Романов». АТ давало зобов’язання побудувати за свій рахунок електричну трамвайну залізницю з рухомим складом і всіма необхідними спорудами по вулицях: Поштовій (нині вулиця Соборна) від Реального училища через міст річки Південний Буг по Великій Олександрівській вулиці (зараз проспект Коцюбинського) до залізничного вокзалу і по Миколаївській вулиці (нині вул. Замостянська) до артилерійських і піхотних казарм з роз’їздами через кожні 200 сажнів. Але цей проєкт не був реалізований через банкрутство товариства.

7 вересня 1913 року на частині лінії провели випробування вагонів, а 8 жовтня трамваї вперше «пішли» по мостах. По новій лінії курсувало 7 двохосьових вагонів, які придбали на Нюрнберському заводі «МАN» ще в 1912 році. Ці вагони були розраховані на 18 сидячих і 14 стоячих місць.

Після звільнення Вінниці від німецьких окупантів, в березні 1944 року,  провели інвентаризацію трамвайного господарства: була дуже пошкоджена тягова підстанція, а з 15 вагонів придатними для експлуатації були лише чотири. Німці підірвали центральний міст через Південний Буг (що унеможливлювало рух трамваїв між центром міста і Замостям), але колія і депо збереглися.

Щодо автобусів, то їх запустили лише у 30-х роках. Тоді як тролейбусну лінію побудували значно пізніше – в 1963 році.

Починаючи з 1991 року, економічна ситуація в цілому у державі погіршувалася. Це позначилося і на електротранспорті міста, адже він завжди залежав від державної підтримки. Тому, отримавши останній трамвай з Чехословаччини в 1990 році, надходження нових вже не передбачалося. Не відкривалися і нові повноцінні маршрути. Лише з середини 90-х років будується додаткова кінцева станція ДК «Зоря», тоді ж скоротили довжину основних маршрутів, які передбачали цим економію електроенергії.  І тільки завдяки керівництву ВТТУ і роботі його працівників в ці роки вінницький трамвай зумів вижити і знаходився в задовільному стані на тлі трамвайних систем інших міст України.

Великою подією в трамвайному житті міста стала споруда ділянок «оксамитових» ліній в кінці 90-х. Перша така ділянка з’явилася на центральному мосту. Укладання нових ліній проводили одночасно з капітальним ремонтом самого мосту. Будівництво лінії на центральній вулиці міста (Соборній) проходило в два етапи: від вулиці Козицького до торгово-економічного університету і пізніше від Козицького (нині Миколи Оводова) до будівлі «Укртелекому». Новою подією для вінничан стало те, що муніципалітетом міста Цюрих (Швейцарія) в 2007 році для подальшої експлуатації передали 13 потягів (моторний і причіпний вагони) серії «Карпфен», а в 2008 році 15 потягів «Міраж». Незважаючи на свій солідний вік (60-х років з дня випуску), даний транспорт омолодив вулиці нашого міста.

У листопаді 2014 року, після тривалого будівництва, вводиться в експлуатацію нова трамвайна лінія, яка з’єднала дві кінцеві зупинки: Вишенька та Барське шосе. Запрацював кільцевий маршрут №2 «Барське шосе – Вишенька». А ще за рік відкрили новий трамвайний маршрут №3 «Барське шосе – Вишенька – Електромережа». Також у цьому році на базі трамвайного депо проводився капітальний ремонт трамвайного вагона № 224, який після глибокої модернізації отримав «нове обличчя». Вагон був презентований вінничанам на день міста і отримав назву «Вінвей» – вінницький шлях. У 2016 році провели реконструкцію трамвайного вузла на площі Гагаріна та замінили підземні комунікації. У цьому ж році побудували новий трамвай «Вінвей», але вже з середньою низько-підлоговою секцією.

Підготувала Вікторія МЕЛЬНИК

за матеріалами depo.vn.ua (транспортний сайт міста Вінниці)

Фото depo.vn.ua