Він любив людей, він любив Україну…
Тульчин – особливе місто на Вінничині, його знають в Україні та за кордоном. Тут жили та творили композитор Микола Леонтович, відомі письменники та поети. Тульчинщина славиться такими знаними своїми представниками, як Пилип Желюк, Іван Кальницький, Федір Гриневич та багато інших.
У когорті відомих земляків гідне місце посідає Василь Маркович Безсмертний, який 42 роки працював директором Тульчинського технікуму ветеринарної медицини. П’ять років тому на 87 році перестало битись серце високопрофесійного освітянина, мудрого вихователя, авторитетного керівника. Рідні втратили дорогого батька, дідуся, чоловіка, а громадськість Тульчина – чудову людину, великого патріота. Він любив людей, він любив Україну…
Василь Маркович у рідному місті очолив список професійних елітних інтелігентних родин, які є гордістю та яскравим прикладом для наслідування.
Щаслива доля кожної людини, яка на своєму життєвому шляху мала можливість працювати та спілкуватись із Василем Марковичем. До кінця життя він залишився вірним своїм переконанням. Він пропагував серед студентства українське слово, українську культуру.
Він сам завжди виступав та говорив з людьми наживо. Без папірців, текстів та записок. Цьому навчив і нас – також бути цілеспрямованими, жити почуттям нового, ніколи не принижувати власну гідність та гідність інших людей, щоб слово «так» завжди було твердим, правдивим і ніколи не змінювало свого значення.
Великий людинолюб все своє життя присвятив людям, вихованню та підготовці фахівців для народного господарства України. Людей при спілкуванні з ним приваблювала його доступність, простота, доброзичливість, світлий та прагматичний розум, постійна націленість на допомогу сільським людям, їхнім дітям, бо сам селянський син, народився в селі Грузському Гайсинського району.
Згідно з професійним та інтелектуальним рівнем міг очолити будь-яку високу державну або політичну посаду. Але його приваблювала педагогіка, виховання та фахова підготовка підростаючого покоління. Він завжди критично ставився до чванства, пихатості, обмеженості мислення і брехливості окремих керівників, тому був незручним для влади…
Проте його любили та поважали колеги та студенти за чуйне і добре серце, за батьківську теплоту і розуміння, за те, що постійно підтримував нові починання.
Він любив людей праці… А вони відповідали взаємністю…
За роки керівництва Василя Безсмертного значно розширився навчальний заклад – побудовано гуртожитки для студентів та квартири для працівників, клініку ветеринарної медицини, спортивний комплекс…
У його творчому доробку 46 наукових праць, авторські підручники. Він – професор, доктор ветеринарних наук, заслужений працівник сільського господарства України, Почесний громадянин Тульчина. Був відзначений багатьма високими державними нагородами.
Наполегливий та цілеспрямований, завжди уважний, Василь Маркович став взірцем для своїх вихованців та колег. За період педагогічної діяльності підготував з колективом близько десяти тисяч фахівців. Серед них академіки та професори, кандидати наук та викладачі, головні ветеринарні лікарі, керівники виробництва, працівники сільського господарства.
Свого часу Василь Безсмертний був направлений у закордонне відрядження в Алжир, де працював ветеринарним лікарем і понад два роки з честю ніс прапор ветеринарії, миру та дружби.
У річницю пам’яті Василя Марковича його добрим словом згадували колишні вихованці та друзі. Ми відвідали могилу свого наставника, поклали квіти. Було багато теплих спогадів про незабутні роки та добрі справи…
Серед тих, хто поминав Василя Безсмертного і засвідчував свою повагу його сину Тарасу і дочці Наталії, були Володимир Іванов, заслужений лікар України, Олександр Кушнір, директор ТОВ НВП «Агроветсервіс», Василь Таратунський, директор Кирнасівського птахооб’єднання, Володимир Власенко, професор Аграрного університету, Роман Кушнір та В’ячеслав Соломон, кандидати ветеринарних наук, Володимир Вайсман, Микола Нагорнюк, Юрій Домбровський, заслужені ветерани сільськогосподарського виробництва, Володимир Ілюхін, друг родини Безсмертних, Валерій Весняний, голова Тульчинської міської ради, Віталій Чуба, секретар міської ради, Олександр Гаврилюк, начальник Тульчинської районної військової адміністрації, Василь Неборецький, голова Тульчинської районної ради.
Василь Безсмертний – наша легенда. І сьогодні у важкі години для нас, тульчинців, і України – він з нами!
Володимир Сметанський,
голова Тульчинської міської організації ветеранів і районної координаційної ради профспілок.
