«Головне – жити…»

Я рідко пишу про свої думки… Але сьогодні хочу поділитися…

 Майстер-клас з акторської майстерності, діти з різних міст, вік – 5-8 років:

Я: «Твоє найбільше бажання?»

Дівчинка (7 років): «Щоб ми з мамою і татом повернулися в своє місто!»

– Ти звідки?

– З Маріуполя.

– Якого кольору для тебе твоє місто?

– Зазвичай, темно-зеленого.

– Чому?

– Там багато темно-зелених дерев!

Я (до хлопчика 9 років): «Сашо, а ти звідки?»

Сашко довго думає. Йому на допомогу приходить мама:

– Ми з 2017 року по різних містах. Тому йому важко зорієнтуватися. А так, то ми з Донецька…

Я стримую себе, ревти не можна, це початок занять, тільки знайомство, попереду 2 години спілкування…

Ми говоримо з дітьми про те, що таке театр, як вони це розуміють, навіщо театр, що таке «я в запропонованих обставинах», як важливо зрозуміти, який (яка), хто я? – через образи… Що таке взаємообмін енергії? І діти чують, розуміють, замислюються.

Так, 5-7 річні діти. І коли ця малеча каже мені: «Головне – жити!!!..» Я розумію, як швидко вони подорослішали в ці страшні часи! А потім ми повертаємося до дитинства: сміємося, фантазуємо, взаємодіємо… І дякуємо один одному за ці дві години життя.

Вони вчаться в мене, я в них. Та хіба все розкажеш? Просто так, сьогодні трішки «рвануло». Ділюся з вами, дорослі люди.

Миру нам всім! І скоріше до Перемоги!

Бережи, Боже, нашу прекрасну Україну!

Людмила ЗЕМЕЛЬКО,

режисер, актриса Вінницького обласного академічного театру ляльок, викладач акторської майстерності  в благодійному проєкті «Вінок»