Гречкосії
Останнім часом стало дуже модним фотографуватися на лавандовім полі. Серед отих пахучих кущиків різновидності полину. Жіночки реагують на цей запах, як коти на валер’янку, або «котячу м’яту».
А хто може похвалитися, що був на полі, де цвіте гречка?.. Перед тобою чи то засніжене поле, чи манна небесна накрила лан… А запах!.. Медвяний, густо-тягучий, як незатверділий бурштин… Я й досі не зрозумів – чи то гречка пахне медом, чи мед гречкою…
Та коли ступиш в оте білосніжне шумовиння – хочеться ложкою зачерпнути чи вмочити окраєць свіжого хліба і потягти до рота. Але потрібно бути обережним, бо майже на кожній квіточці сидить бджілка, завантажуючись пергою чи медом…
Все поле гуде, ніби літак перед злетом, а стебла хитаються від помахів бджолиних крилець. Голова паморочиться від такої благодаті…
Дівчина, увійшовши в ту білу кипінь, ніби одягається у весільну фату, а бджоли-ельфи тримають над головою обрядову корону. Після купання в запахах гречано-медового поля до дівчат почнуть липнути парубки не згірше від бджіл. Правда можуть попасти трутні. Але то вже яка кому доля випаде…
Хіба ж можна зрівняти запах квітучої гречки з чимось іншим? Хіба що з липовим цвітом…
За свої вподобання деякі народи навіть отримали прізвиська: білоруси прихильні до вживання картоплі – бульбашів, румуни, які полюбляють мамалигу з кукурудзяної муки – мамалижників, а українців прозивали ГРЕЧКОСІЯМИ. Не хліборобами, а гречкосіями… Навіть войовничі запорозькі козаки своїх братчиків, які приворожені райськими запахами , осідали на землі, називали гречкосіями… Але самі бігали на здибанки до дівчат на хутори, бо на Січі жінок не було. Звідти й пішло «скочити в гречку».
Потрібно віддати належне історії – українці так і не зуміли видушити з гречки оковиту. З гречаного меду – безліч медовух і настоянок, а із зерна ні краплини..
Гречка культура маловрожайна, але українці вперто вирощують її тисячоліттями. Мабуть тому, що вона була і є під особливою опікою жіноцтва. Уже 8-місячну дитину можна підгодовувати гречаною кашею, давати немічним і хворим після пропасниць та голоду.
Та головна причина любові українських молодиць до цього продукту в тім, що вона малокалорійна… Поїсти можна і зберегти найдрожчу деталь жіночої фігури – талію. До 50-ти років українські жіночки виглядають статурно, з міцним здоров’ям і рум’яними щічками. Це вам не анемічні англійки від конячої каші…
Але звідкіля ж вона взялася, ота гречка?…
Як писав Скляренко в історичному романі «Володимир»: «Гридень Микула, пройшовши з дружиною князя Святослава дорогами слави і стежками ганьби, крім численних ран і свого меча, замість золота і срібла, привіз до Києва торбинку із дивного вигляду зернами. Подарували його монахи – греки, які вирощували оте зело в монастирях. Тому Микула й назвав його гречаним або гречкою».
Ось так зернятка, схожі на єгипетські піраміди, дісталися до древнього Києва і завоювали повагу на тисячу років…
Так ми стали ГРЕЧКОСІЯМИ…То й нехай… А нам це любо…
Петро ВОЙТ
