Гуртом легше зігріти ЗСУ
На перемогу працюють «підпопники», «павучки» і «світлячки»
Попередня моя стаття у газеті «Вінниччина» завершувалася такими словами: «Допомагаймо ЗСУ, бо орки будуть в кожній хаті, якщо ми опустимо руки і здамося».
І це Божа правда!
Цього разу хочу розповісти про надзвичайно працьовитих жінок з Вінниці, які власноруч виготовляють так звані камуфляжні “підп©пники” для бійців, а інші спонсорують цей процес. Бо для пошиття такого девайсу необхідний матеріал, фурнітура і навіть час. А час – це те, що не купиш ні за які кошти.
Поліна Скорук зі своїми подругами Зінаїдою Завальнюк, Лідією Юрченко та іншими помічницями з цього жіночого тилового батальйону і є тією згуртованою командою активних і непосидючих жіночок. Вони працюють з доброякісним матеріалом і готові шити все, в чому є потреба на фронті.
А волонтерська спільнота «вінницькі павучки» («Чарівна мережка») на чолі з Валентиною Процюк з 2014 року плетуть маскувальні сітки, шиють балаклави, подушки, матраци, роблять такі ж самі «підп©пники», в’яжуть жилетки, шкарпетки і т.п. У «павучків» розширений асортимент допомоги військовим. Кожен з них робить свою справу, тому що знають, від чого і від кого залежить перемога. Ці два колективи складаються з патріотично налаштованих людей, які не шкодують ні сил, ні здоров’я, ні коштів. Аби перемога!
Якщо «павучків» наш бойовий козацький екіпаж у складі Анни Лаврик, Володимира Пунька та Сергія Стангріта знає давно, як потужних активістів тилу, то з командою жіночого тилового батальйону ми познайомилися зовсім нещодавно за сприяння Поліни Скорук, але вже встигли доставити їхні «підп©пники» в гарячі точки передової. Ці девайси розлетілися миттєво, на останню позицію навіть не вистачило, але ми хлопцям пообіцяли, що дівчата ще їх нашиють. «Дуже зручна річ», – сказали нам бійці, бо вона легка і завжди є, на що присісти чи опертися в окопі (або бліндажі). Земля в окопах зараз дуже холодна, льодяна або мокра – залежно від погодних умов.
Тому зігріваймо наших захисників, щоб вони змогли витримати найсуворішу зиму і повернулися додому здоровими та з перемогою. Бережімо наших Котиків, бо в них надія тільки на тил. Допоможімо разом пережити їм цю складну зиму там в гарячих точках. Ворог пре на нас, хоче взяти нас своєю кількістю. Наші воїни гинуть щодня, а їх змінюють інші хлопці, але ж життя забрано, і ресурс людський не так швидко відновлюється. Задумайтеся ті, хто ще нічим не допоміг армії. Допомагайте вже, почніть хоча б зараз, бо ще не пізно, ми ще можемо разом врятувати країну.
Там – пекло. Не дай Бог нікому з вас там опинитися.
Ви тут плачете, що у вас світла або води немає вдома, то візьміть зброю і підіть на фронт захищати Україну, тоді побачите і світло, і воду, і газ… Спробуйте!
Далі відбулося у нас знайомство з вінницькими «світлячками» на чолі з Оленою Навроцькою. «Світлячки» Юлія Федорук, Юлія Кривенко, Тетяна Арехта, Ірина Сироватко, Юлія Борисенко виготовляють окопні свічки, «чипси» для розпалювання дров та спецбанки для підігріву супу, каші та кип’ятіння чаю. Все передано по всій лінії фронту, бо заїжджали не в одну бригаду. Як каже Олена Навроцька: «Гуртом легше батька бити», тож трішки інтерпретує вона під нашу спільну справу: «Гуртом легше зігріти ЗСУ»! Багато людей і навіть цілих сімей задіяні в цій добрій справі – збір коштів на парафін, збір тари (жерстяних баночок) у себе вдома, по сусідах і родичах, хто складає картон вдома чи офісі в куточку та терпить безлад, але свідомо розуміє, що це необхідна зараз річ, і ми не можемо інакше. Тому що лише спільними зусиллями можна вибороти довгоочікувану перемогу.
Бачили б ви, як воїни раділи, а з Бахмута надіслали навіть смс: «Хлопці передавали велике дякую! Окопні свічки розійшлися, як пироги з печі. Чекають знову, бо є потреба велика».
Дякуємо вам, наші дорогі друзі, за суттєву допомогу бійцям. Зараз це надважливо для них, бо там в рази холодніше, ніж у нас. Котиків потрібно обігрівати, щоб вони не обморожувалися.
Бережімо одне одного, бо в цьому сила!
Україна безперечно переможе ворога, але захисникам ще потрібна і потрібна наша допомога. Ще війна тут, ще не закінчилася, тому працюємо.
Дякуємо усім, хто не втомився, і усім, хто не осторонь!
З любов’ю, Анна ЛАВРИК
Могилів-Подільський
