Два роки на посаді керівника районної адміністрації

Нечасто професійним журналістам довіряють такі посади. Тому свого часу ми були дещо здивовані, коли наша колега очолила Гайсинську райдержадміністрацію. Не меншою мірою здивувались, що саме їй довірили значно укрупнений район. Але кожен прожитий день підтверджує, що вибір був вдалим. Людина настільки зайнята, що і це інтерв‘ю з Людмилою ГОЛОВАШИЧ перед кругленькою датою (саме сьогодні – рівно два роки!) нам випало проводити в режимі «бліц».

• Людмило Володимирівно, вас знають в області насамперед як бойову репортерку часописів Ладижина, Тростянця, Вінниці, Гайсина… Наскільки професійний досвід журналістки сприяє в нинішній роботі?
• Фах журналіста допомагає з одного боку, адже це знайомства, люди, розуміння та відчуття настроїв. З іншого, – завдання влади та журналістики різні, спільним є хіба що просвітницька та комунікаційна діяльність. Журналістика була викликом, адже я багато років перебувала в опозиціі, а от посада керівника району вимагає стриманості та  поміркованості. Тому іноді рву стереотипи  відвертістю та доступністю, терпіти не можу, коли змушую людей чекати,     намагаюсь діяти прозоро. Трохи дратує це.
• Та й узагалі ваша біографія, наскільки знаю, доволі цікава…

Моя доля справді цікава, я бачила багато, адже школу закінчила в Якутії (Саха), а університет – у Львові.

Завжди була активною, і мене цікавив широкий світ.

-Чи помічаєте в команді Президента Зеленського моменти, які болючі для вас?

– Я знала багатьох губернаторів і політиків, була не раз на всеукраїнських пресконференціях. Але такого захоплення, як зараз, не було.

У мене повірили, довіра від керівника області Сергія Борзова – це велика подія в моєму житті. Тому ми домовилися працювати командою,  так і рухаємося, під час війни наша команда показала і сміливість, і дієвість. Ми їздимо по селах і буваємо там, де досі не був жоден голова адміністрації.

 Ще до війни моє перше призначення припало на момент реформи і зміну структири влади. По суті, я була три місяці розпорядником коштів. Утім навіть за такий короткий термін зробили максимум. Дуже  жалкую, що можливості району були використані не на повну. Я відкрито кажу колишнім керманичам: хлопці, куди ви дівали кошти? Чому було таке небажання змін? Країна у війні, тому ми всі крок за кроком рухаємося до перемоги!

Реформа, ковід і кисень, війна –  випробування ще ті.

• Як вдається підбирати слова втіхи для сімей полеглих захисників і що, на вашу думку, треба зробити в країні, аби втрати звести до мінімуму?
• Все, як у всіх, слова не підбираю, говорю від щирого серця, плачу, стою на колінах, іноді прошу вибачення…  За місяць чи два знову відвідую родину, запитуємо, чи є проблеми, як живуть. Увага дуже важлива.
• В одному з попередніх чисел «Вінниччини» розповідалось про активну співпрацю Райгородської територіальної громади вашого району з Барською громадською організацією СК «ОРІЯНИ», очолюваною багаторічним атовцем, капітаном ЗСУ Віталієм Романюком. Чи задумувались над тим, щоб і в Гайсинському районі за допомогою поранених офіцерів ЗСУ створити таку ж організацію, яка допомагала б цивільним навчатись належно захищатись?
• Ми маємо багато планів вчитися жити за умов сусідства з росією, яка не дотримує ні слів, ні обіцянок. Тут всі проєкти за радість.
• Ясна річ, районна військова адміністрація в першу чергу має розв’язувати проблеми оборонного характеру. Але в Гайсині, Ладижині, Бершаді, Тростянці та деяких інших населених пунктах є підприємства, внесок яких у загальнодержавний механізм важливий…
• Так, оборона держави  – це робота кожного на своєму місці. І я не один раз про це наголошувала, коли в перші тижні війни виходила в ефір з щоденним зверненням. Вчити дітей, виробляти електроенергію, сіяти та збирати врожаї, ремонтувати, лікувати, продавати і навіть співати  дуже важливо, як і молитися…
• Бодай коротенько про ситуацію в аграрному секторі району.
• Аграрії працюють і допомагають армії, зібраний врожай, готуються до зими, тут все, як у всіх, залежить від сумлінності керівника та професійності. Від розуміння відповідальності.
• Скільки в районі внутрішньо переміщених осіб? Наскільки вдається працевлаштувати дорослих і забезпечити навчання дітей?
• Зареєстровано понад 26 тисяч. Офіційно пішли на роботу два десятки осіб, діти мають можливість навчатися як офлайн,  так і онлайн.
• Саме сьогодні минає рівно два роки на посаді голови Гайсинської райдержадміністрації. Як це змінило життя вашої сім’ї? Наскільки став ближчим до кухарства чоловік? Наскільки подорослішали діти?
• На жаль, родина мене бачить менше, але вони мій тил і дуже пишаються мною, я це відчуваю. Щодо кухні, то я готую швидко і маю до цього хист, тому тут жодних проблем – і вареники, і печиво на вихідних є. Ми ж українські жінки, а вони можуть все!
• Дякую.

Спілкувався Микола КАВУН