Депресія: хвороба чи примха?
Депресію можна розглядати як механізм із глибинних переконань про себе та світ, які, в свою чергу, впливають на появу симптомів: апатії, поганого апетиту, зниження лібідо, зміни емоційного стану. Те, що ми спостерігаємо наочно – швидше зовнішні прояви депресії. Тоді людина відчуває переважно негативні емоції, такі як: провина, сум та гнів, абстрагується від близьких, відмовляється брати відповідальність за будь-які дії та проявляти ініціативу в своєму житті.
І тоді у терапевтичну дію вступають антидепресанти. Саме вони допомагають ліквідувати основні симптоми та допомогти людині відновити спілкування, почати працювати, віднайти цікавість до життя тощо. Залежно від серйозності депресивних проявів можна або обійтись без препаратів, або ж без них ніяк. У будь-якому випадку не варто нехтувати психотерапією. Адже саме на зустрічах із кваліфікованим спеціалістом людина має змогу пропрацювати ті ідеї про себе та світ, які лежать в основі депресії та можуть довго тримати її у хронічному стані.
Причини депресії можуть бути і фізіологічні (людина генетично має дефіцит відповідних гормонів або ж у ранньому віці отримала травматичний досвід). Цей досвід також впливає на фізіологію, адже мозок і основні психічні процеси тільки формуються. Наприклад, якщо людина у дитинстві потрапила до ситуації, де до неї застосовувалося насилля або відбувалося незадоволення її емоційних потреб (обезцінення), вона може зневіритися щось змінити. Житиме під гаслом: «не варто і старатись». Переконання про власну нікчемність, які в нас добре засіли, будуть знову і знову викликати емоції з негативного спектру, навіть якщо вони піддаються медикаментозному лікуванню. Процес вивченої безпомічності працює на рівні фізіології, його досліджували навіть у тварин, які не маючи змоги боротись із загрозою – впадають у апатію та пригнічений стан.
У схематерапії розглядається поняття повторення сценарію, або підтвердження власних переконань. Якщо в дитинстві ми вивчили, що неварті любові, то найімовірніше обиратимемо партнерів, які не любитимуть нас. І в разі розриву стрсунків проводитимемо паралель із цим переконанням: «Ці стосунки завершилися, тому що я недостойний любові». У терапії дуже важливо працювати як із базовими переконаннями про себе, так і з повторенням дитячого сценарію.
Не можна стверджувати, що якась верства населення, за достатком або демографією, більш або менш схильна до депресивних проявів. За статистикою, на депресію більше страждають жінки – це пов’язують із частими гормональними змінами. Також у соціальних середовищах, де виникає насилля або існують суворіші методи виховання, ми частіше спостерігаємо депресивні прояви у людей. Можна сказати, що люди із меншим фінансовим достатком рідше звертаються до психотерапевтів, проте це не означає, що депресія не становить небезпеку і для них.
Коментар з даної тематики надала психотерапевт Іванна Самойленко, спеціаліст із розладів харчової поведінки та авторка книги «Війна з їжею». Іванна працює у когнітивно-поведінковому методі з широким спектром клінічних випадків (тривожність, депресія, межовий розлад особистості. Знайти її можна за інстаграмом @dumky_pro_tilo.
