Джерело натхнення, витоки таланту

Нещодавно у світлиці ОЦНТ відбулось відкриття персональної виставки народного малярства Валентини Матієнко “Джерело натхнення”.  Вона художниця за покликанням і талантом. І хоча усвідомлення здібностей прийшло до неї ще в юні роки, повністю присвятити себе художній справі вона наважилась лише після 40 років. А до того…  А до того  здобувала освіту (й не одну), будувала успішну кар’єру, досягала усіпхів у царині педагогіки (працювала вихователем у дитячому садочку), а згодом і у бізнесі – працювала в бізнесових структурах та аудиторській фірмі, де обіймала посади  від бухгалтера до фінансового директора. Тривалий час її родина мешкала в Кривому Розі, але згодом Матієнки повернулись на рідну Вінниччину.

Родом Валентина Іванівна з с.Шумилова Бершадського району, звідти яскраві спогади дитинства, яке провела в оточенні люблячої родини, звідти перше натхнення від краси природи, багатства традицій, яскравого візуального розмаїття. Її тонка, вразлива натура вбирала і віддзеркалювала, а різноманітні  образи і малюнки вже тоді були закінченими творами  в її багатій уяві.  Але багато часу знадобилось, щоб Валентина наважилась відкинути зайве і повністю присвятити себе живопису. Це сталося у 2005 році  – тоді непереборне бажання малювати перемогло. І художниця-початківець навпошепки, потроху почала опановувати малярське мистецтво, щоразу ставлячи перед собою нові завдання і висоти.

Сьогодні за її плечима  чотири персональних виставки, а також неодноразова участь у міських, регіональних, обласних виставках народного мистецтва  та в спільних виставках у залі ВООНСХУ. Своєрідне “благословіння” у художній світ їй подарував відомий художник Федір Панчук, який на час знайомства з Валентиною очолював музей-садибу М.Коцюбинського. Саме він оцінив її самобутній талант, запропонував організувати персональну виставку, а надалі став вчителем і наставником для художниці. 

Валентина Матієнко працює в техніках акрилового та олійного живопису, навчається та експериментує, шукає нові форми і техніки. Попри відданість реалізму, не відкидає нахилу до абстракції та експресії.  Зізнається, що саме акрилові фарби останніми роками приваблюють її найбільше. Справа в тому, що живопис олією вимагає достатньо простору  – для цього треба мати майстерню, а такої розкоші на сьогодні у пані Валентини немає. До всього, акрил має багато несподіваних ефектів, при детальному вивченні ним можна працювати у різноманітних техніках, досягати різного результату. Він швидко сохне, не має запаху.

Якщо ви завітаєте на виставку Валентини Матієнко, то вмить поринете у тепле море насичених, брунатних кольорів, зачаруєтесь красою пейзажів і розкішшю букетів. Адже різноманітні квіти – ніжні і розкішні, тендітні і звабливі  – художниця полюбляє зображати найбільше. Вони живуть власним життям, солірують у натюрмортах, прориваються ароматом з полотен. Також з-під пензля Валентини Матієнко виходять дуже виразні, одухотворені портрети. “Дерево життя”, “Подільська Мадонна”, “Дівчина в червоній хустці”, “Портрет матері” нікого не залишать байдужим.

Особливо вражає “Портрет матері”.  На ньому зображена мама Валентини  Іванівни – Марія Трифонівна. Вродлива жінка з правильними рисами обличчя, але прихованим, притлумленим болем в очах і без натяку на посмішку. Стриманість, сила і, водночас, невимовний смуток – таким читається характер цієї жінки.

• Моя люба матуся дійсно рідко посміхалась, хоча любила нас, своїх дітей, безмежно і все робила для нашого щастя і благополуччя. Однак непрості випробування випали на її долю. Коли мама народилась – згоріла батьківська хата, згодом страшна війна забрала улюбленого батька, післявоєнні поневіряння теж наклали відбиток смутку на її обличчя,  – пояснює Валентина Іванівна щирість свого художнього задуму. Адже художник завжди зриває покриви зі своєї душі, оголяючи її, вразливу, перед глядачами.

Попри життєві випробування, які випали на долю родини Маляренків (дівоче прізвище Валентини Іванівни досить промовисте, як для її обдарування), вони змогли оговтатись і побудувати міцне дерево роду. До речі, вивчаючи родовід, Валентина з подивом дізналась, що чимало її родичів так чи інакше були пов‘язані з малярством. Життєві історії родини, переплетіння доль, характерів та етнографічні подробиці рідного села так захопили Валентину Іванівну, що вона вирішила написати книгу “Правда одного роду” – незабаром її мають надрукувати. Це ще одна грань таланту яскравої жінки.

Ціла плеяда жіночих образів доповнилась і символічним портретом відомої подільської поетеси Валентини Сторожук. Робота називається “Панна з люпинами”,  саме вона прикрасить обкладинку нової поетичної збірки, яку готує до друку поетка. Це не перша робота Валентини Матієнко як ілюстратора. Її самобутні картини вже не раз прикрашали видання подільських майстрів пера. А першою запропонувала співпрацю Галина Рибачук-Трач, яка ні на секунду не сумнівалась, що Валентина Матієнко відчує дух поезії та зможе якнайточніше передати візуальний ряд. Так і сталося, і згодом Валентина Іванівна проілюструвала ще кілька книжок.

 Не можна також не згадати, що художниця викладає у бібліотеці-філії №1 Вінниці курси арттерапії, проводить різноманітні майстер-класи і творчі зустрічі. Відвідати їх можуть усі охочі, і коло прихильників її таланту щоразу збільшується. Адже вона вміє поділитися теплом своєї душі,  підбадьорити, розкрити здібності. І це не лише властивість натури, а й грунтовні знання з психології, якій навчалась не один рік.

Глибокий психологізм притаманний і всім її роботам. Її творча енергія вражає темпераментом, але вона не руйнівна, а по-жіночому цілительна, ніжна, надихаюча.

Це відзначали під час вернісажу друзі та колеги по творчому цеху. А директор обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун висловила сподівання, що це далеко не остання виставка, що проходить у стінах закладу. Бершадський край з його багатющими традиціями подарував людям не одного самородка з вражаючим талантом, і підтримка талановитих особистостей і просування їх творчості  – один із напрямків роботи центру.

Юлія РАЗАНОВА

Фото автора