«Для мене ця робота не нова»,

– стверджує Володимир Андрійович Пурдик, який вже 8 місяців поспіль обіймає посаду старости Стражгородського старостинського округу.

Життєвий і професійний досвід Володимира Андрійовича доволі-таки різноманітний. Адже налічує понад 15 років роботи головним інженером Степанівського колгоспу, 10  – у районному управлінні газового господарства і два терміни на посаді голови сільської ради села Стражгород колишнього Теплицького району.

Про свій старостат чоловік розповідає зі знанням справи. Каже, що нині в селі проживає близько 722 людей. Кожен в основному працює сам на себе:  хтось вирощує зернові культури, інші – овочі та фрукти, а треті – ще якийсь підробіток мають.

– Маємо школу, дитсадочок, але діти переважно відвідують ці заклади в сусідньому  Теплику. Зрозуміло, що більшість батьків хоче, аби ті навчалися в класах, де є велика кількість школярів, де краща матеріально-технічна база. До речі, як мені відомо, Теплицька школа №1 посіла 23 місце в рейтингу найкращих шкіл Вінниччини, – каже Володимир Пурдик. –  А ще в нашому селі є гарна церква, будинок культури. Щоправда, вони потребують ремонту і капіталовкладень.

Я вже згадувала, що раніше Володимир Андрійович працював головою сільської ради. Чоловік каже, що нинішня посада старости фактично нічим не відрізняється від попередньої, хіба що деякі повноваження тепер передані територіальним громадам.

– Ми тоді доклали чимало сил і праці для розбудови села. Мене  неодноразово нагороджували обласними Грамотами та Грамотами Верховної Ради України, а колектив нашої сільради двічі було занесено  на районну Дошку пошани,  – пригадує співрозмовник. –  Сьогодні думаємо над тим, щоб найближчим часом провести освітлення на деяких сільських вулицях. Люди просять дитячі майданчики, а ще хотілося б відремонтувати дороги. Проте для цього потрібне більше фінансування, хоча б два нинішніх бюджети, а не один. Розумієте, староста повинен бути із ресурсами, адже жителі хочуть бачити результат твоєї роботи. Видача довідок, надання послуг – це добре. Однак для нормального життя громад цього замало. Хотілося б, щоб в цілому в Україні були інвестиції для розвитку сіл. От всі кажуть: «Потрібно зберегти село!». Але далі слів справа не рухається – у дійсності села пустили на самовиживання.

Цікаво, що мій співрозмовник особисте натхнення, яке заряджає його енергією, черпає на пасіці у вільний від роботи час. Каже, що йому подобається спостерігати за самоорганізованою працею бджіл. Переконує: це заняття приносить йому найбільше задоволення.

Ольга КРИКУН

Теплицька громада

Гайсинського району