Довгожителька із Горишківки

99 рік пішов одній з найстаріших мешканок Томашпільської громади, жительці села Горишківки – Зінаїді Іванівні Диніній. І хоч має бабуся поважні роки, але зберегла і ясний розум, і незамутнені очі, і щире, співчутливе серце.

Народилася вона у далекому 1924 році в бідній селянській сім’ї у селі Липівка, що неподалік Томашполя.

Батько залишив своє здоров’я на дорогах війни, тому основний тягар припав на плечі матері. Маленька, худенька Зіна пішла у перший клас у важкому 1933 році. Десятирічку закінчила 1944 року аж після звільнення території від німецько-фашистських загарбників. Тоді ж захотіла піти вчитися в Тульчинський педтехнікум.

Пішла пішки в Томашпіль, і там їй дали довідку-направлення на навчання. Легко сказати – «дали направлення». А на чому в той післявоєнний час добиратися до Тульчина, де і за який кошт жити, коли в родині не було зайвої копійки?

Пішки за один день зайшла голодна та холодна в Тульчин. Знайшла під вечір навчальний заклад, де її прийняли на навчання, ще й дали їсти якоїсь «похльобки». Але й це добре, бо ж навкруги був голод, розруха. Отак і вчилась напівголодна дівчина у ті роки на вчителя початкових класів. Зошитів не було зовсім, то писали, хто на чому міг знайти.

Кілька важких років навчання збігли, і молодь почали направляти на роботу. Кого на захід, кого на схід України, а Зіну  – аж у Карелію, де працювала вчителем 6 років, після чого повернулася в рідні місця.

Відразу ж вступила, здавши успішно вступні іспити, на факультет біології та хімії Уманського педінституту. Її направили на роботу вчителем у Горишківську восьмирічну школу.

Втім, навіть не думала і не гадала, що тут проведе все своє життя.

 Майже 50 літ віддала вона дітям. І хоч Бог не дав їй власних, та всі колишні її випускники – то її діти, каже старенька вчителька.

Гордиться, що серед її учнів з простої селянської школи вийшли: один генерал-лейтенант, один журналіст, десять полковників, два академіки, два доктори наук, один член-кореспондент Академії наук України, а також багато вчителів, інженерів і просто гідних хороших людей.

Ніхто із них не забуває свою стареньку вчительку. Тож коли приїжджають звідусіль у село, то приходять до неї, як до рідної. Не забувають про Зінаїду Іванівну й односельці, які завжди вітають її з днем народження та іншими святами.

За сумлінну працю Зінаїда Диніна удостоєна медалей «За трудову доблесть», «Ветеран праці», має звання «Відмінник народної освіти України». Тридцять років поспіль обиралась депутатом Горишківської сільської ради, членом виконкому та членом ради ветеранів села Горишківки. Незважаючи на вік, довгожителька має хорошу пам’ять. Тож нехай прийдешні роки приносять їй тільки міцне здоров’я та радість.

Володимир БРЕНДУЛЯК

Томашпільська громада Тульчинський район

На світлині: колишня вчителька Зінаїда Диніна