«Дороги», які ми обираємо…

19 лютого поточного року Головне управління ДСНС України у Вінницькій області оповістило, що того дня «до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про те, що водій екстреної медичної допомоги не може самостійно виїхати з однієї з вулиць в м. Жмеринка, оскільки транспортний засіб застряг у болоті. На момент події медики везли хворого до лікувального закладу.

До місця виклику одразу прибули бійці 8-ї державної пожежно-рятувальної частини, які відбуксирували медичний автомобіль на безпечну ділянку автошляху, для чого від ДСНС залучалося 5 чоловік особового складу та один спецавтомобіль». Скільки тривала ця рятівна «операція» і як почував себе в той час хворий, історія змовчує.

Дивують люди, які критикують мене у фейсбуці за негатив. А особливо, якщо це роблять мешканці інших країн, які ні текстів не розуміють, ні нашого життя не знають.

Визнайте, шановні, усе, про що пишу, то не мої фантазії. Це те, що кожного дня з’являється в соціальних мережах. До того ж я завжди опираюсь на офіційні джерела та офіційну інформацію. І в цих самих соціальних мережах також переглядаю офіційно зареєстровані ютуб-канали та інтернет-видання.

А тепер по  суті. За часів у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) Уляни Супрун мені якось пощастило туди додзвонитись, і я спитала, як можна вводити нову медичну систему за відсутності нормальних сільських доріг та за обмеженого руху тими дорогами громадського транспорту. Адже згідно з медреформою фельшерсько-акушерські пункти (ФАПи) взагалі не увійшли в організацію охорони здоров’я України, що, по суті, знищує медицину на селі. Мені відповіли, що МОЗ до доріг немає ніякого стосунку. Їх абсолютно не цікавило, як люди з сіл будуть добиратись у лікарню в місті, якщо в селах все позакривають, що в принципі й сталось. І часто-густо немає ні фельдшера, ні медсестри, щоб зробити укол, виміряти тиск, надати першу необхідну медичну допомогу.

Обрали іншого Президента. Міністри МОЗ змінюються, як міжсезонна погода. Після Супрун їх вже було стільки, що ми навіть не пам’ятаємо ту кількість. Але справа пані Уляни живе й донині.

Ексзаступника міністра МОЗ Яременка спитали, як будуть довозити хворих, якщо кількість лікарень в зв’язку з кластеризацією скоротиться, а хороших доріг так і немає. Спочатку цей пан щось намагався пояснити. А потім повторив те, що мені сказали в МОЗ у 2017 році:

– Я б не хотів комунікувати питання будівництва доріг, бо це питання іншого профільного міністерства. Важливо, що наразі робота триває і уряд координує цю роботу.

Як триває ця робота і як її координує уряд, бачимо на прикладі Жмеринки, що аж «5 чоловік особового складу та один спецавтомобіль» рятували машину «екстренки» з хворим та медиками. Пан Яременко, мабуть, не в курсі, що зараз кошти виділяються лише на ремонти доріг в деокупованих містах та містах на кшталт Києва, Харкова, Одеси тощо. На сільські дороги гроші ніхто не дає, навіть якщо є кошти на рахунках місцевих рад.

До речі, в Жмеринці, як в районному центрі, планується кластерна лікарня. Цікаво, як туди добиратимуться люди з усього району, якщо в самому місті неможливо проїхати? Опорну там вже створили, витративши мільйони на оснащення, і повинні були негайно зробити дороги, бо саме таким був один із принципів опорності. То де ж ті дороги, які мали бути прокладені ще до війни?  

Я це не для критики наших доріг. Всі знають, в якому вони зараз стані. Але поки йде війна і на їх ремонт немає ні коштів, ні часу, ні можливостей, та й казначейство не пропускає на це гроші, категорично не можна проводити реформи, які ведуть за собою подальші скорочення та закриття медичних закладів. Особливо в селах!   

Люди не зможуть вчасно добратись в лікарню.Та й навіть намагатись не будуть, що призведе до ще більшої смертності серед сільського населення.

До речі, самого Яременка з посади заступника міністра МОЗ нещодавно звільнили. То й що? Однаково нічого не змінилось. Це вже стало «гарною» традицією українських провладних структур, і не лише МОЗ, – спочатку введуть якийсь антинародний закон, постанову або наказ, потім звільняють відповідного міністра чи заступників. Начебто йдуть назустріч людям. Але ж ті закони, постанови або накази залишаються в силі! Скільки років, як звільнили Супрун, а не змінилось нічого. Її діло зі знищення в Україні якісної, доступної, безоплатної державної системи охорони здоров’я цвіте і процвітає. А чому б і ні, якщо на керівних посадах МОЗ та в профільному комітеті Верховної Ради послідовники та однодумці пані Уляни.

…Колись мені говорили, що мета українського земельного олігархату знищити сільське населення і забрати за безцінь землі. Я лише посміхалась і вважала тих, хто таке каже, м’яко кажучи, не зовсім адекватними. А тепер вже починаю думати, що, можливо, ті люди абсолютно праві, бо дії нашого уряду наочно це демонструють.

Інна ФРІДКІНА,

депутат Шаргородської міської ради