До Антонівни… за здоров’ям

Їдуть люди в Долиняни екс-Мурованокуриловецького району

Антонівна – це Людмила Антонівна Габович. Вдячні пацієнти називають її «цілителькою», але слова цього вона не любить. «Я, – каже, – просто помічна жінка, а от мій світлої пам’яті чоловік Лев Михайлович Беккер був справжнім цілителем і бачив людські органи руками. Про нього можна цілу книгу написати. Він був дуже шляхетним, начитаним і грамотним,  ніколи нікого не образив словом. Ми прожили з ним двадцять три щасливих роки».

З таких щемливо-ностальгічних спогадів моєї співрозмовниці розпочалося  знайомство з Людмилою Габович. Її просторий робочий кабінет дихав теплом від електрокалорифера, а в протилежному кутку кімнати красувався гарно вписаний в інтер’єр камін. «Це робота рук мого чоловіка, але ми каміном не часто вже користуємося. Розпалюємо хіба що, коли збирається вся велика родина. А оце теж про нього пам’ятка – стелажі книг. Ми все життя кохалися в книгах. Я ще й до сьогодні отримую посилки з Харківського книжного клубу».

Отак слово за словом і вийшли ми на головну тему – про помічні здібності 80-літньої жінки, яка, до речі, свій ювілейний день народження відзначила першого дня 2023 року. Заради компліменту скажу, що рокам її вік не підвладний. Виглядає пані Людмила далеко молодшою, хоча «жила не в тепличних умовах, бо тримали по дві корови, телята, свині, табуни індиків, гусей, курей, а ще город, сад».

– Що робить людина, коли хворіє? – розмірковує Людмила Антонівна. – Шукає порятунок у лікарів, знахарів, цілителів. Нехай не звучить це високопарно, але і я серед тих, хто стоїть на сторожі людського здоров’я. Уже тридцять років займаюся   пульсовою діагностикою, голкотерапією і траволікуванням. Після закінчення Сторожинецького медучилища працювала фельдшером на «швидкій» та у відділеннях Могилів-Подільської районної лікарні, а коли за  вислугою років відправили мене на заслужений відпочинок, то «молодою пенсіонеркою» взялася підкорювати нову для себе справу – акупунктуру. Поїхала в Луцьк до двоюрідної сестри Яніни, яка в ті роки була спеціалістом високого класу в цій галузі. Три роки практикувалася біля неї, а згодом отримала диплом на право займатися лікувальною практикою. Тож я не шарлатанка з широкої дороги, як хтось може подумати.

У 1988 році Людмила Антонівна повернулася в рідні Долиняни доглядати за старенькою мамою. Думала, що побуде в селі трохи, а там знову поїде в місто над Дністром. Але втягнулася в сільські будні та й залишилася. Потім в її житті з’явився другий чоловік Лев Беккер. І навіть дуже вчасно, бо випадковостей у долях цих двох людей не було, вони писалися на небесах.

У цей період дядько Вацлав, мамин рідний брат, подарував Людмилі дуже гарний дерев’яний будинок,  який побудував собі як дачу. У ньому він не проживав постійно, тільки зрідка навідувався з Чернівецької області, де трудився лісничим. А вже Лев Михайлович у тому ж дерев’яному стилі «доточив» сарай, гараж, майстерню, лазню. 

Дорогу до цього будинку, на окраїні Долинян, знають сотні людей, які їдуть сюди за здоров’ям. Найбільший наплив відвідувачів припадає якраз на цю пору року, коли у них з’являється вільний від роботи час для «ремонту організму».

– До мене приїжджають і телефонують в будь-яку пору доби, я нікому не відмовляю, бо знаю, що своєчасна консультація і допомога  можуть врятувати життя. Я лікую людей за своєю системою – голки, трави, масаж. Віковою практикою доведено, що голковколювання заставляє організм людини сам себе «витягувати» з недуги. Але не буває так – один раз вколовся і вже здоровий, треба пройти повний курс лікування, а потім підтримувати себе в «робочому стані». Як це роблять, до речі, багато моїх пацієнтів. з якими ми стали добрими друзями.

Не буду конкретизувати свою роботу, тільки зазначу, що акупунктура використовується як засіб для профілактики безлічі захворювань. Найчастіше звертаються до мене пацієнти з проблемами кісток, сердечно-судинних, шлункових та нервових захворювань, і всі вони лікуються впливом на активні біологічні точки, яких в організмі людини понад тисяча. На ці точки можна діяти як голками, так і масажем. Можна їх прогрівати і так званими «полинними сигаретами», не торкаючись шкіри людини на віддалі до одного сантиметра.

За пульсом я визначаю, які органи дають збій, і приписую лікування травами. Набір захворювань у кожної людини свій, тому й рецепт «букету» трав різний. Не можна всіх під один гребінець підганяти.

І найголовніше – голковколювання ніякої шкоди нікому не робить, а користі від нього багато. У вмілих руках голка може робити справжні дива.  

   Голковколювання здатне вилікувати гіпертонію, прискорити процес одужання при грижах на хребті, рятує від болю в м’язах, отриманих в результаті різних травм і розтягувань, позитивний ефект відчувається і на рівні шлунково-кишкового тракту. За допомогою голковколювання можна впоратися з нікотиновою, харчовою та алкогольною залежністю, позбутися нав’язливих думок, депресивних станів, поліпшити кровообіг, знизити набряклість і стабілізувати загальний стан організму людини.

Віктор ЗЕЛЕНЮК,

власкор «Вінниччини»

Мурованокуриловецька громада

Фото автора

Від автора. У Людмили Антонівни дві дочки, четверо внуків і правнук. Сьогодні її онуки Максим, Богдан і Настя захищають Україну від ворога. А в задумах пані Людмили – передати свою лікувальну справу дочці Лесі, медику за фахом.