«Дружні руки» помагають тим, хто розміновує
Понад 14 з половиною тисяч вибухонебезпечних предметів було знешкоджено саперами Вінницького ГУ ДСНС (спільно з полтавськими та кіровоградськими колегами) лише протягом квітня і травня у звільнених від ворога населених пунктах Ніжинського району Чернігівщини. Гуманітарне розмінування територій, із яких ЗСУ вигнали росіян, триває. І під час такого розмінування фахівці-піротехніки Держслужби з надзвичайних ситуацій стикаються з серйозними викликами та потребами. Добре, що у справі забезпечення їх необхідним обладнанням державі підставляють надійне плече волонтери.
Так, на початку травня група піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Вінницькій області отримала першу частину допомоги від Міжнародного благодійного фонду «Friend Hand» («Рука друзів», або «Дружня рука»). Зокрема, серед численного спорядження, наданого благодійниками, на озброєння піротехніків Вінниччини надійшов сучасний квадрокоптер. Бійці ДСНС зазначили, що наявність безпілотника неабияк покращить виконання їхньої роботи, адже цей літальний апарат дозволить здійснювати розвідку «забруднених» вибухонебезпечними предметами територій.
«Український народ ніколи не був байдужим, та однієї миті поняття «українці» і «волонтери» стали синонімами! – зазначив начальник Головного управління ДСНС у Вінницькій області Руслан Шевчук. – Сьогодні піротехнічне обладнання було передано завдяки допомозі та співпраці з Фондом «Friend Hand», завдяки волонтерам Ярині Готліб, Неллі Богдановій, Дмитрові Сичу, Олексію Ратичу, Вадиму Морзу, Кирилу Шаманському… Також за сприяння Юрія Поліщука (ще раз підтвердилось переконання братерства рятувальників, що колишніх рятувальників не буває). Сучасне обладнання суттєво збільшить рівень захисту піротехніків під час проведення робіт з гуманітарного розмінування, особливо під час знешкодження мін-пасток та спеціально встановлених вибухових пристроїв, а також підвищить якість виконання робіт з пошуку, виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів. Висловлюємо слова вдячності за кожну, таку необхідну зараз, надану допомогу!».
За словами Руслана Шевчука, ДСНС і раніше отримувала гуманітарну допомогу з інших країн, але то була переважно пожежна техніка і протипожежне обладнання. А МБФ «Friend Hand» надав саме піротехнічну техніку та обладнання – для рятувальників-саперів, які водночас є учасниками бойових дій, адже періодично виїжджають на розмінування, які ще вчора були охоплені війною, і не мають права на помилку…
А за три тижні піротехнічний підрозділ служби порятунку Вінниччини отримував від Міжнародного благодійного фонду «Friend Hand» уже другу партію допомоги. У ній особливо цінними були запчастини до потужного металошукача, які волонтерам вдалося роздобути аж у США.
«Ми розуміємо, що наші хлопці з ЗСУ звільняють українські села і міста, але потім саме ви робите їх безпечними, знаходячи і знешкоджуючи всі ці небезпечні сюрпризи окупантів, щоб люди могли повернутися. Ми щиро шануємо вашу роботу, низький вам уклін», – звернулась до рятувальників представниця Фонду Неллі Богданова під час вручення допомоги.
А контактною особою між згаданими волонтерами та рятувальниками став колишній працівник ГУ ДСНС області Юрій Поліщук, робота якого нині полягає в тому, аби допомагати різним установам і фірмам облаштовувати їхні приміщення згідно з вимогами протипожежної безпеки. Серед його клієнтів – працівники однієї з ІТ-компаній, які й заснували Міжнародний благодійний фонд «Friend Hand» після початку масштабної російської військової агресії. Як наголошує Юрій Анатолійович, не рятувальники звернулись до цього Фонду за допомогою, а саме «волонтери-айтішники» запропонували свою підтримку надзвичайникам, які працюють на розмінуваннях.
– Одного разу телефонує Олексій Ратич і каже: «Хочемо допомогти ДСНС. Ми знаємо, що ти там пропрацював, тому треба, щоб ти скоординував наші дії». Я зрадів цьому, зустрівся з Русланом Шевчуком, проаналізували ситуацію. Найпершим було запитання: яка допомога потрібна зараз для рятувальників, щоб вони могли виконувати свою роботу у військовий час? Тоді наші вінницькі піротехніки вже працювали в Чернігівській області – там, де була окупована територія, російські війська відійшли, і вони почали розміновувати… Ми скоординували дії з керівником піротехнічної служби області, і Фонд «Дружня рука» надав різне обладнання – тактичні перчатки, налікотники, наколінники, захисні окуляри тощо.
Начальник управління сказав, що у них немає безпілотника, а він потрібен для розвідки (побачити, де є міни, снаряди), після чого йде розмінування. Також ми дізналися, що держава прийняла рішення збільшити в області особовий склад піротехніків з 11 осіб до 50-и. Для них теж потрібні були спальні мішки, каремати, біноклі тощо. І друга партія допомоги була вже розрахована на розширений склад піротехнічної групи. Руслан Шевчук тоді саме їхав у Харківську область, там у Центрі підготовки піротехніків відбувався перший випуск цих нових хлопців, і він передав їм повністю укомплектований автомобіль, – розповів Юрій Поліщук.
Отже, надане благодійниками обладнання досить дороге й дефіцитне. Але на традиційні питання скептиків на кшталт «Куди дивиться держава?» і «Чому знову мають забезпечувати влонтери?» пан Юрій відповідає доброзичливо і по-філософськи.
– Думаю, держава піклується, але деяких необхідних «дрібничок» іноді не вистачає. Розуміємо, що для держави зараз пріоритет – ЗСУ. А ми надаємо допомогу ДСНС. Коли вони кажуть, що вже їдуть і їм щось потрібно – чому не допомогти? Це від щирого серця, від щирого українця. Добре, що держава зреагувала і зробила, щоб в області було не 11, а 50 піротехніків. Бронежилети у них є, каски є, також вони були на навчанні, держава їх почала комплектувати. Ми допомогли. З задоволенням допомагаємо, тому що це зараз необхідно.
Представник МБФ «Friend Hand» Олексій Ратич у розмові з журналістом не озвучує назву ІТ-компанії, працівники якої (його колеги) заснували цей Фонд. Із цього можна зробити висновок, що волонтерством вони займаються не для самореклами, а за покликом серця.
– З початку повномасштабної війни ми ще з кількома однодумцями – переважно працівниками ІТ-компанії – вирішили організувати Фонд, хоча офіційно зареєструвати його тоді було важко. Співпрацювали з іншими фондами, питали про потреби тих, хто на передовій, деякі колеги за кордоном, вони могли там купувати речі, доставляти сюди, і ми вже тут передавали. Коли потрібно, ми можемо за допомогою тієї логістики, яку маємо, доставити це швидше, ніж зазвичай офіційні організації. Наприклад, для ДСНС деякі речі, зокрема обладнання для потужного металошукача, який може «бачити» до 2,5 м у глибину, ми знаходили і купували у США. Також в Україні займались пошуком елементів захисного одягу для бійців і передавали на передову. Співпрацюємо, зокрема, з Волонтерським центром Вінниччини та волонтеркою Тетяною Власюк, іноді допомагаємо в тій великій роботі, яку вони роблять…
Як розповів Олексій Ратич, засновниками Фонду стали його колеги й однодумці Кирило Шаманський, Ірина Даценко, Неллі Богданова, Юрій Пишний, Вадим Мороз, Ярина Готліб.
– До речі, Ярина, яка перебуває в Польщі, дуже проактивна, всією допомогою ДСНС займалась саме вона, це була її ініціатива і відповідальність. Запропонувала допомагати не лише військовим на передовій, а й рятувальникам, які роблять звільнені тенриторії більш-менш мирними і придатними для життя, – продовжує пан Олексій.
– Як же вам вдається все це діставати? – цікавлюся в Олексія Ратича. – Як, скажімо, дівчина, яка раніше ніколи не стикалася з піротехнічним обладнанням чи з металошукачами, може знайти потрібні деталі, та ще й за океаном?
– Люди працюють на позиціях, подібних до менеджера, або менеджер і вище. Тобто це робота з людьми і вирішення проблем. Це можуть бути проблеми в програмному забезпеченні, а можуть бути й інші проблеми, і наша задача їх вирішити. Коли постало питання, що потрібно знаходити і швидко доставляти, спочатку ніхто з нас не знав, як це робити – ми раніше цим не займалися, а якщо й займалися, то через різні служби доставки. Але на той момент ми зрозуміли, що це не працює в режимі хаосу на початку повномасштабної війни. Було незрозуміло, хто може виїжджати за кордон, кудою їхати, яким транспортом… Але знаходили знайомих, інші волонтерські центри, які мали свої алгоритми доставки. Іноді для цього доводиться задіяти декілька колег, цілий ланцюжок…
– Чому допомагаєте саме бійцям ДСНС?
– Тому що вони відповідають за налагодження мирного, більш-менш безпечного життя, де це можливо. Адже багато людей, повертаючись у свої звільнені міста і села, все ще можуть натрапити на міну. Хоча всі сконцентровані допомагати переважно ЗСУ на передовій, але ми повинні допомогти і рятувальникам, зокрема в розмінуванні. Такою була наша ідея, і ми сфокусувались на цьому. До того ж, аналізувати потреби допомагає дуже хороша людина – колишній працівник ДСНС Юрій Поліщук, який є нашою контактною особою.
– Займаєтесь волонтерством, отже вважаєте, що не достатньо просто робити свою роботу і сплачувати податки?
– Ми розуміємо, що не можемо бути осторонь цих подій. Це війна, яку нам потрібно виграти. Бо якщо ми її зараз не виграємо, вона до нас повернеться через декілька років чи десятиліть. І це потрібно завершити, осторонь не вийде залишитись. Людям потрібно працювати, сконцентруватися на тому, що вони можуть робити. Можуть ІТ – хай займаються ІТ, можуть економічною діяльністю – хай налаштовують зв’язки, піднімають екноміку України. Але зараз потрібно буде важко працювати, тримати бадьорий дух і вірити в наші ЗСУ і в перемогу. Так, треба робити свою справу дуже добре. Але якщо людина може робити більше – потрібно зараз робити більше. Один знайомий розповів про лікарів, які раніше працювали по 30-40 годин на тиждень, тепер працюють по 60 годин без збільшення зарплати. Це теж волонтерство, вони розуміють, що потрібно лікувати. Усім нам потрібно розуміти, що перемога не буде дешевою і простою…
А ще Олексій Ратич як «айтішник» переконаний, що ІТ (інформаційні технології) можуть забезпечити успіх України в різних галузях, зокрема й у військовій. Саме тому Фонд «Friend Hand» постачає захисникам сучасні безпілотники і планшети.
– Бачимо, що це своєрідна ІТ-війна, технологічна війна. Менше вуличних боїв, важливу роль відіграє розвідка та артилерія. Нашій країні потрібен надалі технологічний розвиток, суто сільськогосподарською важко залишатися, треба рухатися в напрямку технологій. Приклад – Ізраїль, де кількасот військових з найтехнологічнішим озброєнням можуть протидіяти кільком тисячам ворогів і вийти без втрат. Розвиток технологій дозволить людям мати більш високооплачувану і забезпечену попитом роботу, а з іншого боку – дозволить країні отримувати цікаві замовлення ззовні, виконувати їх. Україна зі сторони ІТ дуже цікава для світу…
Із вдячністю за допомогу управління ДСНС області передало «ІТ-волонтерам» відзнаки, зокрема і Ярині Готліб, яка дистанційно доклала великих зусиль, аби необхідне обладнання потрапило за призначенням. А представники Фонду запевняють, що і надалі допомагатимуть, хоча зізнаються: збирати кошти стає все важче. Тому всіх охочих долучитись до добрих справ запрошують відвідати сайт friendhand.org, де розміщені реквізити для благодійних внесків і звіти про використання коштів.
