Дівчина-воїн спочила на Алеї Героїв
Ольга мужньо боролась із онкозахворюванням і після кожної операції поверталась на передову. Але підступна хвороба таки зробила те, що не змогли ворожі кулі…
У київському шпиталі 14 травня померла учасниця АТО/ООС Ольга Гранецька. Здавалось, уже подолала рак, переживши хірургічні втручання, але рік тому хвороба перейшла на щитовидну залозу. Проте після кожного курсу лікування Ольга поверталась на війну.
«Температура 39 трималася шість днів. Дівчата, які там були, «виганяли» її на лікування, а вона казала: «У мене ще недороблені справи», – розповіла журналістам волонтерка Юлія Щербань.
Ольга Леонідівна Гранецька народилася 27 квітня 1983 р. в селі Юрівка Козятинського району. Вивчилась на бухгалтера, закінчила курси моделей… А потім, ще у 2007-му, пішла до військкомату і підписала контракт. Служила радіотелеграфісткою у 101-му полку зв’язку. Після початку російської агресії прагнула потрапити на фронт. У 2016 р. перевелась до 93-ї механізованї бригади «Холодний Яр», воювала в артрозвідці. За рік перейшла до 131-го розвідувального батальйону, де стала виконувати бойові завдання на посаді снайпера-розвідника.
Друзі-однополчани згадують, що захист України та життів українських воїнів став для Ольги сенсом життя. Вона вміла безліч разів підтягуватись на турніку, щодня бігала, тренувалась, а ще годувала всіх навколишніх котів і собак. Після операцій, чекаючи, доки затягнуться шви, переживала не так за власне здоров’я, як через те, що батальйон піде на завдання без неї.
У скорботі без Ольги залишились мама та дві сестри: Ірина, з якою народилася в один день, і старша – Вікторія Гранецька-Стафійчук, письменниця та співзасновниця видавництва «Дім химер». Саме Ольга познайомила сестру зі своїм колишнім командиром – письменником Владом Стафійчуком (Сордом). Влад учив Ольгу стріляти з гранатомета, вона випадково побачила його вірші й вирішила, що їх треба друкувати, тому переслала сестрі…
«Оля обожнювала спорт і тварин, мала загострене почуття справедливості, відстоювала ідеали українського націоналізму й завжди дбала про тих, хто поруч, більше, ніж про себе. Вона ненавиділа публічність, не гналася за званнями, посадами та нагородами – усі ці роки сумлінно робила свою роботу на службі та на війні простим старшим солдатом. Усе її життя – тихий подвиг», – так написали про Ольгу Гранецьку на фейсбук-сторінці видавництва «Дім химер».
Прощання з Ольгою Гранецькою відбулось цієї неділі у Вінниці в Будинку офіцерів. Вона стала першою жінкою, яку поховали на Алеї Героїв центрального міського кладовища.
Юрій СЕГЕДА
