Едуард ЧЕРЕМПЕЙ: «Вінниччина за нинішньої обстановки може і має тимчасово замінити Херсонщину в ролі овочевої опори країни»

Між Струтинкою і Щасливою загубився в полях колишній хутір Якубівський, підпорядкований першому з названих сіл. Втім у моєму рідному селі, що за неповних півтора десятка кілометрів звідсіля в сусідній громаді, іноді вважали: можна було б називати цей хутір і Поточанським, бо переконані, що вихідців звідсіля там теж вистачало. Називали ж той населений пункт у нас просто – Степ. А найвідомішим із нащадків поточан є популярний співак, заслужений артист України Віктор Кавун, з яким ми маємо спільних родичів, але з іншими прізвищами.

Чому стільки уваги тому поселенню? Нещодавно від керівників Липовецької територіальної громади дізнався, що саме поруч з ним торік народилось городництво, здатне стати школою передового досвіду в овочівництві нашої області. А від очільника Струтинського старостинського округу Михайла Мікуліна почув таке: «З півдня Дніпропетровської області, куди ще в перші тижні після нападу долізли окупанти, сюди прибули віруючі люди, які там професійно займались овочами. Місцевий фермер Михайло Магденко з оброблюваної ним площі виділив їм два гектари біля ставка, що дуже важливо. У результаті жителі навколишніх сіл і мали де копійку заробити, і городиною за нижчими цінами запастись, і збагатити свої передачі для ЗСУ, і побачили справжні можливості галузі в наших краях. Тільки слова щирої подяки лунають на адресу цих вимушених переселенців».

Після цього й визріло бажання поспілкуватися з Едуардом Черемпеєм, сім’ї якого вдалася та «овочева революція» поблизу степового хутора.

– Едуарде Веніаміновичу, як ви потрапили саме в наші краї?

– Цьому сприяло знайомство з відомим щасливецьким фермером Михайлом Магденком. Велика подяка Михайлу Миколайовичу за підтримку моєї сім’ї.

– Що ви взялися вирощувати?

– Головним чином – помідори, кавуни, моркву, цибулю, капусту. Звісно, в першу чергу подбали про теплицю для розсади. Хоча клімат у наших і ваших краях дещо відрізняється, завдяки досвіду більш як у чверть століття нам вдалося вгадати з культурами, їх підживленням та засобами захисту.

– І яка місцевість сприятливіша для цієї галузі?

– Ви будете здивовані. Хоча сезони не можуть залишатись стабільними, але в цілому на Вінниччині переваг більше. Дещо поступається вона хіба що сумою температур, необхідних практично всім з названих рослин, особливо кавунам. Зате ваш дещо помірніший клімат не настільки сприятливий для цілої низки шкідників і хвороб. Також менше крайніх у вас через обмежену поширеність овочівництва взагалі. Я завжди стараюся вести ретельний облік добрив та засобів захисту рослин. То на цих два гектари ми використали втричі (!) менше хімії, ніж тратиться на таку площу в нас, тобто у південних областях. По-перше, менші затрати на ті засоби і їх внесення, по-друге, врожай виходить у рази екологічно чистіший!

Коли підрахував, що рентабельність овочівництва у вас просто фантастична, дійшов висновку, що саме Вінниччина спроможна тимчасово замінити в забезпеченні країни овочами Херсонщину і сусідні з нею області.

– Будь ласка, детальніше, що маєте на увазі.

– Коли нам вдасться остаточно звільнити окуповані території, сказати важко. Але якби це зробили навіть сьогодні, одразу ж там господарювати не випаде. Величезні площі потрібно розмінувати. Ще одна проблема – внаслідок нападу ворога і його руйнацій впав рівень води у Каховському морі. А водозабірні труби зрошувальних систем були здебільшого і недалеко від берега, і на невеликій глибині. Та ще й розміри того водосховища такі, що навіть якщо і вдасться відремонтувати греблю, для заповнення його водою ще потрібен час. Тобто у будь-якому разі і на Вінниччині, і в інших областях маємо розширяти площі під овочі. Необхідність цього відчули і в розпалі минулого сезону, і відчуваємо досі. Насамперед – недостачею городини, а в результаті – її дорожнечею.

Нам же вдалося, наприклад, ту ж дефіцитну цибулю на цілих сім гривень дешевше від оптової ціни відпускати жителям навколишніх сіл. Звичайно, за таких умов люди приїжджали і навіть за бажання самі собі заготовляли, чим іще здешевлювали продукцію. А тепер уявімо, щоб переважна більшість фермерів виділила під овочі по тих кілька гектарів. Це дозволило б не лише область надійно забезпечити вітамінами і борщовими наборами, а й реалізовувати в ті області, де складніше. Так, то потребує більше уваги, ніж звичні культури, але достатня кількість екологічно чистих овочів, які є чи не найкориснішим продуктом харчування, це – одна з гарантій нашої продовольчої безпеки.

– До речі, а яка кількість гектарів для городини в одного господаря є оптимальною?

– Три-п’ять гектарів. Якщо більше – складно зі збутом. А починати треба ще з меншої кількості, аби відчути всі плюси і мінуси. Неабияке значення матиме і введення великого оптового ринку, яке готується, наскільки мені відомо, в селі Щітки поблизу Вінниці.

– Наша сторінка «Земля. Садиба. Господар» існує насамперед для власників присадибних ділянок. Що порадите їм?

– Коли держава в небезпеці, вони мають підстраховувати і її, і себе максимальним розмаїттям городини різних видів, сортів та строків висіву і посадки. Я завжди раджу ніколи не економити на насінні, а використовувати гібриди. Наприклад, при вирощуванні кавунів талісман, фієста, монро дозволяють вирощувати навіть удвічі більші врожаї.

– Чи готові ви на роль нашого позаштатного консультанта?

– Мої певні надбання ніколи не є і не будуть для людей секретом.

– Дякую.

Спілкувався Микола КАВУН