«Живе у пам’яті народній»
Мешканці Горишківки добре пам’ятають аптекаря Івана Яковича Лукова, який багато років працював у цьому селі після закінчення Одеського фармацевтичного інституту. Він добре знався в медицині, а тому до нього йшли всі, коли в когось щось заболить. І він допомагав чим тільки міг…
Талант в Івана Яковича був великий. Він був справжній знавець у медицині, якій присвятив понад 50 років життя. Тому й ніколи не помилявся у своїх діагнозах.
Коли за сімейними обставинами переїхав у своє рідне село Юрківка, що в Тульчинському районі, то роботи не покидав, навіть тоді, коли вийшов на пенсію, бо знав, що потрібний своїм землякам. До нього йшли люди по допомогу з Юрківки, Сільниці, Станіславки, Ярового, Шури-Копіївської, Горишківки. Серед тих, кому він допоміг, були й такі, котрі «лежали лежнями», кому не змогли зарадити жодні лікарі та знахарі.
Тим часом Іван Якович Луков не вважав, що робить щось надзвичайне. Коли до нього приходила людина з якоюсь хворобою в аптеку, то він уважно вислуховував, обстежував, міряв тиск і старався допомогти. Нерідко всю ніч проводив біля хворого, а вранці, як завжди в білосніжному халаті, з приємною посмішкою зустрічав своїх пацієнтів. Секрет у нього був простий: знання трав і багаторічний досвід фармацевта. Він збирав у навколишніх лісах лікарські рослини, сушив їх, готував із них мікстури.
Часто до Івана Яковича приходили за допомогою навіть вночі. І він, не вагаючись, йшов зі своєю незмінною легендарною валізою до хворого. Як показали роки, він був аптекарем-медиком від Бога. А тих, кого поставив на ноги за час роботи аптекарем, були сотні. Вони й досі вдячні йому за допомогу, хоча їхнього рятівника вже давно нема, однак добра пам’ять назавжди залишилася про нього серед мешканців навколишніх сіл.
Нелегка доля судилась Івану Яковичу. Пережив він голод і холод, страшні випробування війни. Мав він поранення і нагороди. Побував сержант Іван Луков і на далекому Сході, де брав участь у боях із Квантунською армією ворожої в той час нам Японії. А після закінчення війни ще дослужував майже два роки в армії.
Далі було навчання в Одеському фармацевтичному інституті. За бойові подвиги удостоєний багатьох орденів та медалей. А за багаторічну сумлінну працю сільського аптекаря нагороджений медаллю «Ветеран праці».
Григорій Сковорода писав: «Легше любити все людство, ніж зробити добро одній людині». Щодня сільський аптекар робив не тільки добро всім людям, а й відповідав конкретно за кожну людину, її здоров’я, така вже була місія у сільського фармацевта, який присвятив своє життя цій складній і дуже важливій професії. Він був найшанованішою людиною в Горишківці, що в Томашпільському районі. Дванадцять років поспіль його обирали депутатом місцевої сільської ради. І хоч Івана Лукова давно немає серед нас, але пам’ять про нього вічно житиме серед людей, які йому завдячують і понині своїм здоров’ям і життям.
Володимир БРЕНДУЛЯК
Тульчинський район
