Життя на хуторі поблизу Джугастри
Є у Городківській громаді неподалік села Джугастра невеличкий хутірець Суха Долина. Мешкає там лише півтора десятка душ. А от як їм наразі живеться-можеться – це вже інше питання, відповідь на яке спробував відшукати кореспондент «Вінниччини».
«Які вони, ті люди, що живуть там, у Сухій Долині?» – думалось мені. Тому спершу й поспілкувався із старостою села Джугастра Людмилою Михайлівною Коваленко.
– З одного боку, вони такі, як всі, – відповіла вона. – Щирі й привітні, раді всім гостям. Можуть подати холодної води тому, хто зупинився біля двору, поцікавився місцевим життям-буттям. А з іншого, навпаки, дошкульними і в’їдливими словами сказати щось таке, від чого одразу захочеться якнайшвидше податися звідси. Від вас, і тільки від вас залежить, як тамтешній люд сприйме появу когось чужого в їхніх краях. Тут уміють добре розбиратися в людях, з першого погляду. Тамтешні селяни, хоч і в роках, але вміють слухати землю і розуміти її, як самих себе…
І ось в’їжджаю на хутір. І що б ви думали: навіть кілька годин спілкування із цими людьми спонукали мене до нових відкриттів та вражень, якими й хочу поділитись з читачами.
– Ви, либонь, приїхали хату купувати в нашій Сухій Долині, – одразу підійшов до мене вже немолодий чоловік, котрий і став моїм першим співрозмовником. – Хати тут непогані, городи великі, а головне – неподалік ліс, і можна збирати гриби та лікарські рослини. Тут, якщо не ледарювати, жити можна, як у Бога за пазухою. Он, гляньте, луки які, – показує рукою на низину, що за людськими городами. – Корівку можна тримати. А з пашею проблем ніяких. Траву коси зрання і до заходу сонця, аби сила була та бажання. Тут же й чебрець, деревій. Ну, справжній бальзам!
Я уважно слухав цього чоловіка, а потім сказав, що приїхав сюди не хату купувати, а написати в обласну газету про життя цих людей.
– Он воно що, – протягнув співрозмовник. – То ви кореспондент?
Почувши, що я представляю «Вінниччину», він назвався Василем Топольницьким і коротко розповів мені про історію хутора:
– Наша Суха Долина колись була бригадним селом колгоспу із Джугастри. Коли колгосп розпався, селяни віддали свої земельні паї в агрофірму «Поділля». Хто молодший, той працює в агрофірмі. Я, для прикладу, працюю там охоронником. Моя дружина Надія теж. При сьогоднішніх економічних негараздах, ми задоволені роботою і зарплатою. Маємо троє дорослих дітей. Тут, на хуторі, я жив, поки була мама, а коли вона померла, то біля хати утримую город, з якого і маємо, що їсти сім’єю. В Сухій Долині тільки прописаний, а живу з дружиною вже в Городківці. Так що тепер на дві хати господарюю. Роботи вистачає, тільки не лінуйся. Агрофірма врожаї збирає високі, людям видають зерно на земельні паї. Відтак, люди годують худобину, курей, іншу живність.
– А телефон хоч є на хуторі?
– А він навіщо нам, коли кожен тепер сам має власного телефона?
– Ну, а продукти першої необхідності де люди купують?
– Аби тільки гроші були! Зараз є все, чого душа забажає. Приватний підприємець Василь Черниш один раз в тиждень привозить сюди з Джугастри хліб та інші продукти харчування.
На розмову поприходили й інші мешканці. Знайомимось. Запитую в пенсіонерів Віктора Присяжнюка, Марії Вівчарук і Тетяни Довбенко, як їм живеться на цьому маленькому хуторі, і чую: «Часто хворіємо, ноги болять. Спасибі, що до нас, стареньких, довідується сестра милосердя Лідія Махно. Вона, як сонечко, зігріває душу, приносить завжди хліб, консерви і все, чого собі забажаємо».
– А якщо хтось на хуторі помирає, то й поховати можемо по-людськи, – додає староста села Людмила Коваленко. – Всі витрати повністю бере на себе агрофірма екс-президента України Петра Порошенка.
Раніше тут, у Сухій Долині, жило більше сотні осіб, була тваринницька ферма. А сьогодні всі місцеві мешканці – це п’ятнадцятеро душ. І якби не староста села Джугастри Людмила Коваленко та агрофірма ПрАТ «ПК «Поділля», то було б ще менше. Люди чудово пам’ятають, як ця трудолюбива та енергійна жінка, коли на хуторі після рясних червневих дощів все було занесене мулом, приїхала і при допомозі агрофірми ПрАТ «ПК «Поділля» організувала розчистку доріг. Відтак, селянам, можна сказати, пощастило, що мають такого старосту, котрий живе інтересами громади. Та й агрофірма завжди готова допомогти в скрутну хвилину. А раз так, то хутір Суха Долина в надійних руках.
Володимир БРЕНДУЛЯК
Городківська громада
Тульчинський район
На світлині:
В’їзд на хутір
Наймолодший житель хутора Василь Топольницький
