Заслужений унітаз– «заслуженому» маршалу (памфлет)
Дякую долі, що в селі народився, хрестився і виріс. Тут усе видно, як у сонячний день: що звідки бралося і береться, а куди дівалося і дівається… Якщо ж хтось звідси надовго сам десь подівся, то, виходить, за довгим карбованцем у довгу дорогу погнався. І коли довго звідти не вертався, то це могло означати, що з росією єднався, а дехто навіть мови перевчався – «какати-штокати» старався…
Саме крізь призму поведінки заблудлих землячків найкраще прояснялася причина масового отруєння мізків «братнього народу» фашистськими настроями. Приїжджали вони «на побивку» – тільки й мови агресивної, що все в нас «не так», ось у них – усе туди! Хоча куди насправді завели їхні керманичі, вже ввесь світ побачив.
Тільки в лавах окупантів України – понад двісті тисяч «двохсотих», які лізли, куди не слід було, але до московититів і досі нічого не дійшло! Чи туди вони свого часу цілились пуляти? Чи не розумніше їм було б винести на багнетах з того ж кремля і остаточного придурка путіна, і вічно п’яного медведєва, і всю їхню бандитську шайку? Може, спробували б зажити, як увесь нормальний світ, за винятком них?
Крихка планета Земля – ніби велике село. І в кожному селі є особи найледачіші, які в той же час хочуть існувати не гірше, а часом навіть краще від інших. Яким чином? Красти, грабувати… То шлях за грати? Але, побувавши там, крутіше виглядатимеш! Усі навколо одного твого вигляду жахатимуться – самі все віддаватимуть! Отаку роль і намагалась хапати собі росія на нашій крихкій планеті. Й історично все це – впродовж століть. І географічно її агресія – на всі боки.
То цілу війну з численними загибелями й пораненями, жахливими обмороженнями затіяли на початку сорокових років, аби відгризти собі шматок Фінляндії, притому тисячі українців угробили там. Претензії до прибалтійських країн у раші завжди були і залишаються, досі на міжнародний скандал щодо відгризання собі ще й естонської Нарви вона наривається, та НАТО не пускає! Якби не цей надійний заслін, то славне місто в цивілізованій європейській країні вже досі загадили б, запаскудили б, як і майже всі рашиські. Не вдалося б це – знесли б з лиця землі! Та й Білорусь завдяки тамтешньому керманичу-самозванцю Лукашенку, який не визнав своєї поразки на президентських виборах і хвацько сфальшував їх результати, путіністи вже наполовину проковтнули. З нашою ж Україною нині в них триває найжахливіша в світі війна.
А якщо в якійсь з європейських країн раптом щось загнилося, російські провокатори тут як тут. Особливо їм до вподоби підігрівати деякі угорсько-українські непорозуміння внаслідок надуманих претензій західних сусідів чи «підказаних» і профінансованих з москви.
Не залишають у спокої московити і невеличку Молдову, колотять у ній і ніким не визнаним Придністров’ям, і Гагаузією. Частину Чечні люто винищили, а залишки її через одного зрадника цього народу перетворили на сучасне суцільне гестапо. В Грузії московські агресори відкусили Абхазію і Південну Осетію, ніби їм на своїй величезній, повторюсь, запаскудженій території нічим зайнятись. І в Нагірному Карабасі, де триває збройний конфлікт Вірменії та Азербайджану, вони шукають власний інтерес у ролі «головного арбітра». Свого часу завоювання росією народів у Центральній Азії підсунуло їм міну уповільненої дії: нині вони опинилися в такій ситуації, що за умов масового безробіття частину їх виловлюють по російських містах і спрямовують воювати… проти українців. Що стосується ще радянських прикордонних конфліктів з Китаєм, то моє покоління пам*ятає їх з часів боротьби за острів Даманський. Загарбала в Японії і не збирається віддавати росія фашистська (рф) і Південний Сахалін та Південні Куріли…
Окремо варто повернутись до Казахстану, з яким у рф найдовші границі. Територіально та країна степів і напівпустель у рази більша від України, а за населенням – настільки ж менша. І з наявністю звичних територіальних претензій до неї з боку росії і, цілком можливо, прикормлених нею колаборантів. Схоже, російських придурків помилкове повномасштабне вторгнення в Україну нічому не навчило. Послухаємо терориста Гіркіна, який особисто ще 2014-го започатковував загарбницьку війну на Донбасі, яку рф досі намагається видавати за громадянську:
«…Має бути дуже серйозна війна за Казахстан незалежно від того, як закінчиться ця війна. Рф збережеться, якщо вона переможе в цій війні. Адже якщо ми не переможемо, у нас взагалі нічого не буде. Далі чекає битва за Казахстан. Не добившись встановлення в Казахстані повністю лояльної до росії влади, ми ризикуємо отримати ще один фронт. Навіть уже в цій війні, навіть у найближчому майбутньому».
Сталось так, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну я вже написав півдесятка матеріалів, у яких торкався казахської тематики, тобто готовності тієї країни себе захистити, спілкувався з представниками того гордого і працьовитого народу. Звісно, інформація всяка, в тому числі й суперечлива. Але кожен факт, подібний тому, як із сибірського Томська студент-казах без підписання жодних документів раптом опинився в зоні бойових дій в Україні, допоможе остаточно «розпізнати» казахам сусідів близеньких, яких після оголошення у московії мобілізації, Казахстан приймав без особливих обіймів. Та й є дані, що сам президент цієї країни Касим-Жомарт Токаєв після московського параду просив пуйла не хапати казахів на війну в Україну. Очевидно, відчуває найвищий посадовець, що вони пригодяться насамперед для захисту самого Казахстану. Від кого? А хто у світі найгучніше розмахує зброєю, й без того всім зрозуміло.
І ось вчинок 9 травня в Уральську (північний захід країни) активіста Жанната Ахмедьярова гідний неабиякого захоплення. Чоловік у шапочці з українським тризубом приніс до пам’ятника маршалу Жукову справжній унітаз. Виходить, приніс те, за чим прийшли в Україну загарбники, послідовники воєначальника, звичні десятиліттями справляти нужду по кущах. А на початку так званої «спецоперації» вони в першу чергу на загарбаних територіях хапали саме унітази, на ввесь світ демонструючи справжні цілі «другої армії світу». Та й адресом казахський патріот нітрохи не помилився: роль Жукова в минулій війні явно переоцінена, він був і залишився у пам’яті знаючих людей «м’ясником», який після звільнення окупованих територій свідомо угробив щонайменше півтора мільйона українців.
Жаннат за всіх казахів гідно відповів терористу Гіркіну. На увесь світ, який правильно все зрозумів! Звісно, за винятком кацапні. В тому числі й тієї, яка виросла по… наших селах і так дико асимілювалася під тими запаскудженими кущиками.
Микола КАВУН
Дякую долі, що в селі народився, хрестився і виріс. Тут усе видно, як у сонячний день: що звідки бралося і береться, а куди дівалося і дівається… Якщо ж хтось звідси надовго сам десь подівся, то, виходить, за довгим карбованцем у довгу дорогу погнався. І коли довго звідти не вертався, то це могло означати, що з росією єднався, а дехто навіть мови перевчався – «какати-штокати» старався…
Саме крізь призму поведінки заблудлих землячків найкраще прояснялася причина масового отруєння мізків «братнього народу» фашистськими настроями. Приїжджали вони «на побивку» – тільки й мови агресивної, що все в нас «не так», ось у них – усе туди! Хоча куди насправді завели їхні керманичі, вже ввесь світ побачив.
Тільки в лавах окупантів України – понад двісті тисяч «двохсотих», які лізли, куди не слід було, але до московититів і досі нічого не дійшло! Чи туди вони свого часу цілились пуляти? Чи не розумніше їм було б винести на багнетах з того ж кремля і остаточного придурка путіна, і вічно п*яного медведєва, і всю їхню бандитську шайку? Може, спробували б зажити, як увесь нормальний світ, за винятком них?
Крихка планета Земля – ніби велике село. І в кожному селі є особи найледачіші, які в той же час хочуть існувати не гірше, а часом навіть краще від інших. Яким чином? Красти, грабувати… То шлях за грати? Але, побувавши там, крутіше виглядатимеш! Усі навколо одного твого вигляду жахатимуться – самі все віддаватимуть! Отаку роль і намагалась хапати собі росія на нашій крихкій планеті. Й історично все це – впродовж століть. І географічно її агресія – на всі боки.
То цілу війну з численними загибелями й пораненями, жахливими обмороженнями затіяли на початку сорокових років, аби відгризти собі шматок Фінляндії, притому тисячі українців угробили там. Претензії до прибалтійських країн у раші завжди були і залишаються, досі на міжнародний скандал щодо відгризання собі ще й естонської Нарви вона наривається, та НАТО не пускає! Якби не цей надійний заслін, то славне місто в цивілізованій європейській країні вже досі загадили б, запаскудили б, як і майже всі рашиські. Не вдалося б це – знесли б з лиця землі! Та й Білорусь завдяки тамтешньому керманичу-самозванцю Лукашенку, який не визнав своєї поразки на президентських виборах і хвацько сфальшував їх результати, путіністи вже наполовину проковтнули. З нашою ж Україною нині в них триває найжахливіша в світі війна.
А якщо в якійсь з європейських країн раптом щось загнилося, російські провокатори тут як тут. Особливо їм до вподоби підігрівати деякі угорсько-українські непорозуміння внаслідок надуманих претензій західних сусідів чи «підказаних» і профінансованих з москви.
Не залишають у спокої московити і невеличку Молдову, колотять у ній і ніким не визнаним Придністров*ям, і Гагаузією. Частину Чечні люто винищили, а залишки її через одного зрадника цього народу перетворили на сучасне суцільне гестапо. В Грузії московські агресори відкусили Абхазію і Південну Осетію, ніби їм на своїй величезній, повторюсь, запаскудженій території нічим зайнятись. І в Нагірному Карабасі, де триває збройний конфлікт Вірменії та Азербайджану, вони шукають власний інтерес у ролі «головного арбітра». Свого часу завоювання росією народів у Центральній Азії підсунуло їм міну уповільненої дії: нині вони опинилися в такій ситуації, що за умов масового безробіття частину їх виловлюють по російських містах і спрямовують воювати… проти українців. Що стосується ще радянських прикордонних конфліктів з Китаєм, то моє покоління пам*ятає їх з часів боротьби за острів Даманський. Загарбала в Японії і не збирається віддавати росія фашистська (рф) і Південний Сахалін та Південні Куріли…
Окремо варто повернутись до Казахстану, з яким у рф найдовші границі. Територіально та країна степів і напівпустель у рази більша від України, а за населенням – настільки ж менша. І з наявністю звичних територіальних претензій до неї з боку росії і, цілком можливо, прикормлених нею колаборантів. Схоже, російських придурків помилкове повномасштабне вторгнення в Україну нічому не навчило. Послухаємо терориста Гіркіна, який особисто ще 2014-го започатковував загарбницьку війну на Донбасі, яку рф досі намагається видавати за громадянську:
«…Має бути дуже серйозна війна за Казахстан незалежно від того, як закінчиться ця війна. Рф збережеться, якщо вона переможе в цій війні. Адже якщо ми не переможемо, у нас взагалі нічого не буде. Далі чекає битва за Казахстан. Не добившись встановлення в Казахстані повністю лояльної до росії влади, ми ризикуємо отримати ще один фронт. Навіть уже в цій війні, навіть у найближчому майбутньому».
Сталось так, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну я вже написав півдесятка матеріалів, у яких торкався казахської тематики, тобто готовності тієї країни себе захистити, спілкувався з представниками того гордого і працьовитого народу. Звісно, інформація всяка, в тому числі й суперечлива. Але кожен факт, подібний тому, як із сибірського Томська студент-казах без підписання жодних документів раптом опинився в зоні бойових дій в Україні, допоможе остаточно «розпізнати» казахам сусідів близеньких, яких після оголошення у московії мобілізації, Казахстан приймав без особливих обіймів. Та й є дані, що сам президент цієї країни Касим-Жомарт Токаєв після московського параду просив пуйла не хапати казахів на війну в Україну. Очевидно, відчуває найвищий посадовець, що вони пригодяться насамперед для захисту самого Казахстану. Від кого? А хто у світі найгучніше розмахує зброєю, й без того всім зрозуміло.
І ось вчинок 9 травня в Уральську (північний захід країни) активіста Жанната Ахмедьярова гідний неабиякого захоплення. Чоловік у шапочці з українським тризубом приніс до пам*ятника маршалу Жукову справжній унітаз. Виходить, приніс те, за чим прийшли в Україну загарбники, послідовники воєначальника, звичні десятиліттями справляти нужду по кущах. А на початку так званої «спецоперації» вони в першу чергу на загарбаних територіях хапали саме унітази, на ввесь світ демонструючи справжні цілі «другої армії світу». Та й адресом казахський патріот нітрохи не помилився: роль Жукова в минулій війні явно переоцінена, він був і залишився у пам*яті знаючих людей «м*ясником», який після звільнення окупованих територій свідомо угробив щонайменше півтора мільйона українців.
Жаннат за всіх казахів гідно відповів терористу Гіркіну. На увесь світ, який правильно все зрозумів! Звісно, за винятком кацапні. В тому числі й тієї, яка виросла по… наших селах і так дико асимілювалася під тими запаскудженими кущиками.
Микола КАВУН
Цей матеріал опубліковано в рамках проєкту «Інформаційний фронт України: Вінниччина», який реалізується за підтримки ГО «Ми – Вінничани» та медіахолдингу «Новини Вінниці».
