Значущий слід Слідів у Перемогу

роблять жителі цього славного села

Війна гуртує однодумців: тих, хто стоїть за правду на передовій, і тих, хто добивається нашої перемоги на теренах тилового забезпечення воїнів. Саме тил повинен виконувати свою функцію доти, поки не виженемо окупантів з нашого дому. У цьому волонтерам і військовим допомагають люди з усіх куточків міст і сіл України.

Розвиваючи цю думку, хочу в сьогоднішній статті відзначити наших постійних помічників із села Сліди.  Так уже виходить, що рідко бачимо усіх разом допомагайчиків та благодійників, але заочно знаємо, що їх чимало. Тому що і жінки, і чоловіки працюють і не завжди мають таку можливість, щоб зустрітися з нами, коли ми приїжджаємо завантажувати їх виготовлену готову продукцію та інші зібрані речі на фронт. Бо в селі кожна хвилинка цінна. У кожного з них є своє господарство, за яким потрібен догляд та увага. І при цьому ці неймовірні працьовиті люди приділяють увагу нашим ЗСУ. Є чому повчитися у них тим, хто має прямий обов’язок – допомагати українській армії.

Жителі Слідів – дуже скромні люди, яких навіть сфотографувати вдалося з великим трудом. Вони вважають, що добро має бути тихим і що їх допомога виражається в тій продукції, в яку вони вклали свою душу, серце, зусилля, працю і час.  

Щира подяка господиням, які допомагають у виготовленні харчової продукції: Лілії Балан, Галині Яцковій, Валентині Дручок, Раїсі Кузьмак, Людмилі Якимчук, Галині Мушинській, Тетяні Іванець, Людмилі Миколаївні  Лановій, Тетяні Романовій, Тамарі Симанюк, Галині Балан, Людмилі Лановій та працівникам Слідянського ДНЗ: Оксані Романовій, Лесі Сивак, Оксані Гладій, Олені Тристюк, Тетяні Якимчук, Інзі Дручок.

Також велика подяка Віктору Кузьмаку за надання риби для виготовлення консервної продукції та окрема подяка Івану Балану, Михайлу Максимчуку, Степану Іванцю за автоклави.

Слова глибокої вдячності адресую Олександру Дручку, Сергію Думанському, Владиславу Мушинському за мед, Михайлу Максимчуку за постійне постачання борошна та соняшникової олії для випічки, Сергію Завадському, Лідії Берчій, Надії Максимчук, Ользі Шевчук, Тетяні Гладій, Алісі Куйбіді, Тетяні Берчій та Дмитру Малярчуку за фінансову допомогу та продукти.  Окремо вдячні всім працівникам Слідянської школи.

За час війни у цьому селі виготовлено багато різноманітної консервації, закруток, тушонок з яловичини, свинини і курячого м’яса та риби, вареників, пельменів, котлет, підчеревини копченої, смальцю (сала) і т.п., а також випечено хліба, печива, пиріжків та всіляких смаколиків, щоб хлопцям на «нулі» пахло рідним домом.

Вся ця праця не втискується в жодні цифри. Був момент, коли нам хотілося підрахувати, скільки і чого було зроблено, але це виявилося нереальним, бо дуже багато! А також слідяни роблять закупки шкарпеток, трусів, засобів гігієни та ін. і виконують замовлення бійців.  При цьому люди розуміють, що без їхньої допомоги хлопцям буде тугіше. Тому що влада забезпечує військових на своєму рівні, а помічники на своєму. Тільки з тилу є можливість передати напряму свіжі духмяні домашні продукти із сільської печі.

Я переконана, що слідяни підтримуватимуть фронт стільки, скільки в цьому буде така необхідність, бо віра у них в нашу перемогу непохитна! Ще раз дякую місцевим жителям за їх тверду позицію, за їх невтомну працю і за святу віру в ЗСУ!

Дійсно, доля заготувала такі непередбачувані моменти для нас, що ніколи б і не подумала, що воно з тобою трапиться. Я в цьому селі зустріла свою колишню однокласницю та подружку Інгу Саранчук (дівоче прізвище, тепер – Дручок), а до цього не знала навіть, де вона проживає.

Інга також причетна до допомоги нашим зазхисникам, і одного разу вона не встигла вчасно занести свої власноруч виготовлені смаколики та наздоганяла нашого волонтерського «коника». Тут ми і зустрілися. Приємні й теплі спогади розчулили нас обох…  Шкода, що часу обмаль, і ми не мали змоги довше поспілкуватися, але це – наживне.  

Наш волонтерський бойовий козачий екіпаж – Анна Лаврик, Володимир Пунько, Сергій Стангріт і воїни дякують всім мешканцям чудового працьовитого села Сліди за постійну допомогу і підтримку ЗСУ. Сліди вносять свій значущий слід в наближення нашої довгоочікуваної перемоги над ворогом. А ще, як каже староста села Ірина Максимчук, вона точно знає, що «вся продукція опиняється на фронті за призначенням». А звідки така поінформованість? Бо йде одразу зворотний зв’язок – коробки з тушонкою та печивом і написом «Сліди» потрапили саме одному з односельчан. Ось таке життя, світ, як кажуть, тісний. Ми ж веземо в різні напрямки, але ж бувають і такі дива! Слідянська продукція у слідянських захисників! Це – доля!

Друзі, запрошуємо усіх до спільної співпраці з нашим волонтерським екіпажем і допомоги захисникам України. Зробіть і ви свій внесок та залишіть свій слід у творенні сучасної історії.

Наближаємо перемогу разом! Разом ми сила! Україна переможе!

З любов’ю, Анна ЛАВРИК

м. Могилів-Подільський