«Знаєте, що таїться за цифрою «200»?..»
Це коли під час бою, ти чуєш крик побратима:
– С@ка, давайте сюди, він ще дихає!!!
І в найскладніших умовах, забувши про стерильність, брудними, тремтячими руками засипаєш «целокс» і шепочеш як молитву:
– Тихо-тихо, братику… Ти чого, зараз, зараз все буде… Все буде!!!!!
Коли розвалений УАЗ вичавлює божевільну швидкість і під пострілами відчайдушний шофер виводить машину з-під обстрілу, а фельдшери під божевілля «танцю» старої розвалюхи-«швидкої» намагаються створити диво… і поклавши руку на плече, кажуть водію:
– Не метушись, ось і все…
Коли в холодні стіни моргу приїжджає командир, побратим і приносить нову форму… Так належить… Так потрібно, і курить сигарету за сигаретою, лише борлак ходить ходором, а треба рідним повідомити. І, знаєте, чоловіки теж плачуть…
Це довга дорога навіки додому і мати на колінах біля порога, божевілля виття… і мовчиш, лише повторюєш як мантру:
- Пробачте… Вибачте… Не вберегли…
І дитина з переляканим поглядом, він ще не зрозумів, що тата більше немає! І виття вдови, така молода… Їм би жити… С@ка війна!!!!
Це стукіт землі по кришці труни і горілка на поминках… Вона не бере, а перед очима стрічка на фото, тоді, перед виїздом… Він так завзято сміється…
Це цифра «200», за нею доля, за нею життя.
Степан МЕЛЬНИК
