Його стихія – спорт!

Ветерана спорту, невтомного ентузіаста, прихильника здорового способу життя, колишнього голову Бершадської районної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Григорія Бабченка добре знають не лише на Вінниччині, а й за  межами області. Він безперервно очолював районний осередок протягом 35 років! Такого рекордно тривалого перебування на посаді голови не було, мабуть, в усій Україні. Варто зазначити, що Бершадська районна спортивна організація усі ці роки займала лідируючі позиції на теренах нашого краю.

– У нас усі в сім’ї були міцної статури – і дід, і батько, який одразу трьох міг покласти на лопатки, – розповідає Григорій Бабченко. – Я з дитинства був гіперактивним: любив футбол (із сьомого класу грав у складі шкільної команди), волейбол, баскетбол, захоплювався й іншими видами спорту. А в шостому класі, коли до нас прибув молодий учитель Яків Степанович Близнюк, серйозно почав займатися вільною боротьбою.

У ваговій категорії 62-68 кг, в якій виступав юний спортсмен, завжди було найбільше учасників, тож і виборювати перемогу в ній було найважче. Однак сільський хлопець був всебічно розвинутий, а його наполегливість, старання і постійні тренування не примусили довго чекати вагомих результатів – тож у 13 років він став чемпіоном області! Ось як про це писала в далекому 1966 році районна газета «Піщанські вісті»: «Справжнім улюбленцем численних уболівальників, що зібралися в спортзалі м. Тульчина, став наш земляк Григорій Бабченко з с. Студеної. Представник нашої команди виборов звання чемпіона області з вільної боротьби у ваговій категорії до 68 кілограмів». Відтоді й розпочався уславлений шлях Григорія Бабченка у спортивному товаристві «Колос», яким він впевнено крокує ось уже 55 років.

Звісно, захоплення спортом допомагало нашому землякові і в армії. Юнак служив у Чернівцях у медико-санітарному батальйоні – у навчальній частині, де готували санінструкторів. Командир відділення, заступник командира взводу гвардії старший сержант Григорій Бабченко не лише брав активну участь у різних змаганнях, а й відповідав за спортивно-масову роботу у підрозділі. Він неодноразово ставав чемпіоном Чернівецького гарнізону і Прикарпатського військового округу, навіть виконав норматив майстра спорту з вільної боротьби, але через різні обставини відповідний документ не вдалося оформити. Про успіхи подолянина 19 вересня 1971 року повідомляла окружна газета «Бойова слава», вмістивши на першій сторінці його фото.

Після служби в армії хлопець твердо вирішив пов’язати своє життя зі спортом, тож поступив на факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного інституту імені Миколи Островського, який закінчив із відзнакою.

Оскільки ще в період навчання в інституті був добре знайомий із легендарним на той час організатором спортивно-масової роботи у славетній Шляховій Петром Леонтійовичем Павлишиним, з яким часто виступав на всеукраїнських змаганнях, місцем роботи без вагань обрав Бершадський район.

– Мені було запропоновано відкрити філіал з вільної боротьби Бершадської дитячо-юнацької спортивної школи, яку на той час очолював діючий майстер з футболу Віктор Васильович Оніщенко, у найвіддаленішому від райцентру селі Серединці, де головував рідний брат знаменитого Василя Михайловича Кавуна – Федір Михайлович, – продовжує розповідь Григорій Васильович. – Він, як мудрий та далекоглядний керівник, запевнив, що створить належні умови для занять спортом, і також запропонував очолити сільський колектив фізичної культури у Серединці. Варто сказати про те, що Федір Михайлович свого слова дотримав, господарство кошти виділило, і ми, не без проблем, але все-таки придбали необхідний спортивний інвентар та найсучасніше обладнання. Фізично добре розвинуті, змалку привчені до нелегкої селянської праці юні спортсмени досить успішно почали освоювати ази вільної боротьби. Вже через півроку вихованці Серединського філіалу складали дієву конкуренцію не тільки провідним борцям району, а й області. Невдовзі мені запропонували активізувати й спортивно-масову та оздоровчу роботу серед дорослого сільського населення. Запрацювали у вечірній час секції з волейболу, баскетболу, легкої атлетики, гирьового спорту, важкої атлетики, настільного тенісу, стрільби, багатоборства, фізкультурного комплексу «Готовий до праці і оборони», шахів, шашок та інші. Передовики виробництва мали вагомі здобутки і в спорті. Повністю було проведено реконструкцію спортивного містечка. Обладнано гімнастичні майданчики, площинні спортивні споруди, відновлено роботу стрілецького тиру. Словом, спільними зусиллями добре зміцнили матеріально-технічну базу й створили чудові умови для подальшого розвитку фізичної культури і спорту в селі.

Період роботи у Серединці Григорій Бабченко згадує з приязню і теплотою, однак там він довго не затримався – перспективного тренера, вмілого організатора спортивно-масової роботи призначили директором Бершадської ДЮСШ, а ще через два роки Григорія Васильовича обрали головою районної організації фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

Григорій Бабченко активно долучився до розвитку кінного спорту, веслування на байдарках та каное, легкої атлетики, кульової та стендової стрільби, городкового спорту, футболу, шашок та інших ігрових видів спорту. За цей період було реконструйовано чимало спортивних споруд, збудовано стадіон у Бершаді, створено сучасний стрілецько-стендовий комплекс у селі Маньківці. До речі, на його відкритті у складі делегації збірної команди України зі стрільби стендової був Дмитро Монаков, який у 1988 році став олімпійським чемпіоном. На кошти мецената Анатолія Телятникова у Ставках побудовано сучасний критий городковий спорткомплекс, де проходять зимові чемпіонати України з городкового спорту, міжнародні турніри. Григорій Васильович тривалий час був тренером-психологом та організатором перемог чотириразового чемпіона світу з городкового спорту, заслуженого майстра спорту України Анатолія Телятникова. Вихованка бершадського «Колосу» Наталія Бурнос була заявлена у склад олімпійської збірної України з веслування на байдарках та каное. І лише прикрий випадок не дозволив їй виступити на цих престижних змаганнях. Вагомі досягнення є й у колосівських легкоатлетів, шашкістів, наполегливо нарощують потенціал та впевнено крокують до спортивних звершень і рукоборці. Примножують здобутки й інші спортсмени.

За тридцять п’ять літ Григорій Васильович виховав багато чемпіонів, чимало юних спортсменів з його легкої руки знайшли себе у великому спорті. Сам він ще юнаком став кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби. Навіть у 28-річному віці (у цьому виді спорту рано кар’єру завершують) ще виступав на різних змаганнях, ставав чемпіоном. Згодом став майстром спорту і з городкового спорту. Григорій Бабченко вже п’ять років на заслуженому відпочинку, але незадовго до виходу на пенсію він на Всеукраїнській спартакіаді серед керівників районних спортивних товариств і директорів спортшкіл у фінальній частині змагань виборов срібну нагороду з шашок. Тут далася взнаки плідна співпраця з великим ентузіастом цієї всенародної гри Олександром Дьоміним.

Григорій Васильович переконаний: плідна й ефективна праця аматорів спортивного руху, тренерів та організаторів за підтримки влади та меценатів, а також районних федерацій видів спорту, здобутки спортсменів заклали міцну основу славних спортивних традицій Бершадщини, які сприяють розвитку фізичної культури і спорту в територіальних громадах.

Спортсмен навіть у зрілому віці має підтримувати свою форму, займати активну життєву позицію, вважає Григорій Бабченко, і доводить це на ділі. Він і досі бере участь у проведенні спортивних змагань, допомагає організаторам, пропагує здоровий спосіб життя, зустрічається з молоддю і ветеранами.

А ще Григорій Васильович уже багато років плідно співпрацює з пресою. На сторінках місцевих видань часто з’являлися його оперативні повідомлення, змістовні матеріали про успіхи спортсменів Бершадщини, про проблеми розвитку фізкультури і спорту в районі. Нещодавно ж він у місцевій газеті почав публікувати статті «Еволюція сільського спорту», планує також друкувати розповіді про колективи фізичної культури та спорту.

Звісно, за довгі роки у спорті у Григорія Бабченка багато різних відзнак. Вдома у нього своєрідний музей нагород – кубків, грамот, дипломів. Ними він відзначений не лише за особисті досягнення у спорті, а й за багаторічну сумлінну плідну працю, реалізацію державної політики в галузі фізичної культури і спорту, сприяння у підготовці спортсменів високого класу. Також за досягнуті вагомі показники у роботі, за активну громадянську позицію портрет Григорія Васильовича було занесено на районну Дошку пошани.

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ

Бершадська міська

територіальна громада

Фото автора та із сімейного архіву Григорія Бабченка

На знімках:

Григорій Бабченко та його спортивні відзнаки

Під час служби у війську

Почесна грамота від голови Вінницької обласної ради ФСТ «Колос» Сергія Татусяка

Серед шахістів Бершадського району