Камери відеоспостереження багато в чому допоможуть
Торік, тобто ще в мирні часи, Райгородська сільська рада виграла проєкт обласної ради «Комфортні громади» «Камери відеоспостереження – запорука захисту та безпеки жителів Райгородської громади». Загальна його вартість склала 223,4 тисячі гривень. Головним чином завдяки коштам конкурсу, співфінансуванню сільської ради та частковому співфінансуванню районної ради проєкт реалізовано. Що змінилося після того в охороні правопорядку? Про це ще напередодні війни запитав поліцейського офіцера громади майора Валерія Клоченка.
-Почну з того, – сказав він, – що коли раніше дні, місяці, іноді навіть роки могли тривати пошуки зловмисників, а відтак і розкриття злочинів різного ступеня важкості, то тепер часом достатньо одного погляду на монітор, щоб усе стало зрозумілим. Звісно, з відомих причин не деталізуватиму, скільки камер, а тим паче де саме, встановлено завдяки виграшу проєкту. Лише зауважу: цифра зростання значно перекрила те, що ми мали до цього у двох населених пунктах – у селі Райгород і в смт Ситківці. І хоча на всю створену на основі трьох попередніх ОТГ нову територіальну громаду нараховувалось їх загалом лише десяток, вони відчутно допомагали в роботі. Був навіть, я б сказав, символічний збіг: як тільки в Ситківцях встановили камери, не знаючи про це, одразу ж у їх центрі «відзначились» своїми ганебними діями любителі комусь напаскудити – вони сильно пошкодили квітник. Звісно, далеко не найтяжче правопорушення, але ніхто й не сподівався, що все розкриється буквально моментально. А тут одразу ж все стало ясно. Пішов шумок селищем та за його межі… Всі зрозуміли, що вулиці з камерами відеоспостереження і без них – це дві великі різниці.
Люди звикли, що раніше спостереження велося й фіксувалося лише у двох щойно названих населених пунктах, а тут раптом воно з’являється майже по всіх селах. Й одразу спрацьовує! Трапився такий випадок: правопорушення заїжджі громадяни скоїли на території іншої громади, але, вважаючи наші села «глухими», через них зникали. Не думали не гадали, що їх маршрут легко простежується. Тепер уже зовсім інша ситуація.
Підсумувати попросив очільника громади Віктора Михайленка. Він, зокрема, наголосив:
-Одна справа, коли громада тримається на єдиному стержні, яким є вчорашній райцентр з відділом чи іншим підрозділом ГУ НП. У нас же з різних причин склалося так, що, крім двох населених пунктів, про які вже йшлося, вистачає немаленьких і незвичайних сіл. Та ще й кожне з них має свою «родзиночку». Скажімо, Мельниківці завдяки відчутній земляцькій підтримці стрімко відроджуються, створюють робочі місця і багато роблять у питаннях соціально-культурного розвитку. Нові Обиходи – наймолодший населений пункт області і єдине в області село переселенців після чорнобильської катастрофи. Вища Кропивна – технічна база одного з наших сільгоспінвесторів. Семенки і Нижня Кропивна розкинулись по обидва боки Південного Бугу і недавно відремонтованого капітально моста на дорозі Торків (Тульчинський район) – Ситківці – ст. Монастирище (Черкащина). По-своєму цікавими й історично багатими селами, але в той же час віддаленими, є Юрківці, Джуринці та Ометинці. А що стосується Червоного, то це взагалі справжні ворота нашої громади…
Ось чому в усіх названих та в деяких інших селах визріла необхідність встановити відеоспостереження. Це допоможе у профілактиці злочинів, їх розкритті, посиленні безпеки дорожнього руху. Та й узагалі це дуже важливо, коли в наш непростий, воєнний час практично вся громада перебуває «на очах».
Микола КАВУН,
власкор «Вінниччини»
На знімку: Віктор Михайленко та Валерій Клоченко
Фото надане Максимом ЗАДОРОЖНИМ
