Клептократія – хронічна хвороба української влади
Мабуть, навіть немовлята чули про грандіозні масштаби викрадення гуманітарки в Запоріжжі, «золоті яйця» міністра оборони Резнікова, які міністерство купувало «на вагу» по 17 грн за кілограм, автомобілі, що американська компанія General Motors передала Україні, і на одному з яких їздив Кирило Тимошенко, ексзаступник керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. До речі, український уряд сам звернувся до керівництва General Motors із проханням надати автомобілі для евакуації людей із зони бойових дій та перевезення гуманітарних вантажів. 50 автомобілів було передано, але їхній слід десь загубився, окрім цього одного.
Останнім часом соціальні мережі рясніють викриттями високопосадовців різних гілок влади, рівнів та галузей, які поставили знак рівності між власною кишенею та державною казною. Міністерства, митниці, податкові, Офіс Президента, Верховна Рада… А стоси доларів, які знаходять при обшуках просто вражають. Маю підозру, це тільки верхівка айсберга, що вийшла на поверхню завдяки журналістським розслідуванням, і ми навіть не здогадуємося, який рівень корупції у провладних ешелонах українського політикуму. Бо насправді все набагато трагічніше і жахливіше.
Щодо аудиторів США, які планують перевірити цільове використання в Україні податків громадян Америки, відверто кажучи, я не дуже вірю в ті розслідування, навіть якщо ними займуться ЦРУ, МОССАД, НАБУ та СБУ разом узяті. І ось чому.
Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі під час брифінгу в Білому домі в середу 25 січня заявив, що США поділяють занепокоєння Президента України Володимира Зеленського щодо звинувачень у корупції, які останнім часом звучали на адресу українських високопосадовців, але не бачать жодних ознак зловживання бюджетною чи оборонною допомогою Україні. Кірбі сказав, що США мають високу довіру до процесу розподілу бюджетної допомоги, яка надходить від США Україні через Світовий банк, і не бачать ознак того, що розподіл такої допомоги страждає від корупції, як і безпекової допомоги та оборонних систем.
Звичайно, ще зарано робити якісь висновки. По-перше, аудит лише розпочався. По-друге, навряд чи тим аудиторам вигідно визнати, що податки американців, які йшли в Україну, розкрадались українськими провладними колами. Це нам, українцям, байдуже, що на наші податки купуються вілли в Італії, яхти на Балі і казино в Монако, знищується система охорони здоров’я, освіта, соціальна сфера. Американці такого не терплять. І якби там викрили, куди йдуть гроші платників податків, президенту разом з його командою, цілком вірогідно, було б оголошено імпічмент.
Крім того, зі слів Кірбі виходить, що наш Президент занепокоєний не корупцією, а звинуваченнями в ній, не корупційними схемами, а «наклепами» на корупційні дії влади і до відставки високопосадовців призвели не їхні корупційні дії, а звинувачення. Можливо, й безпідставні.
Нещодавно на Мюнхенській безпековій конференції Володимир Зеленський сказав, що: «Глибинної корупції в Україні немає… Є реформи, є антикорупційна система – у нас вона одна з найпотужніших у Європі. У нас багато інституцій».
Якщо так, то яким чином під час обшуків новоспеченої української «еліти», яка близько чотирьох років при владі (а переважна більшість із них саме така), виявили стільки грошей?! Яким чином за такий короткий період часу, один рік з якого в країні йде війна, ця «еліта» змогла придбати елітні авто, елітну нерухомість, елітні годинники, елітні коштовності, елітний одяг тощо. І це точно не за останні копійки. І куди дивились ті «багато інституцій»?! І чим займалась та «антикорупційна система – одна з найпотужніших у Європі»?
Я не є політиком і абсолютно не розбираюсь у політичних хитросплетіннях. Напевно, так потрібно писати і говорити. Напевно, інакше ми не отримаємо наступну допомогу, і насправді не все так просто, як здається нам, пересічним українцям…
Один мій приятель написав у фейсбуці, що потрібно коментувати дії влади дуже обережно, щоб не нашкодити державі. А чому ж не бояться нашкодити державі наші народні депутати, міністри разом зі своїми заступниками, команда Президента? Не бояться, роз’їжджаючи світом, просити допомогу в інших країнах, а по приїзді додому купувати позашляховики за мільйони доларів. Притому, отримуючи не таку вже й високу зарплату. Правда, усі ці транспортні засоби записані на родичів… Але ж звідки у бабусі-пенсіонерки ті мільйони, панове? Та й сам факт аудиту вже про щось говорить. І в першу чергу, про страшенний сором за нашу владу. Адже те, як, наче гнилий виноград з гілки, посипались з посад українські можновладці, таки свідчить про їхню провину. А масштаби є доказом того, що в це замішані окремі особи і з ОП, і з ВРУ, і з КМУ.
Дивує, що замість оголошення підозри у скоєнні злочину в розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах ці люди просто написали заяви про добровільне звільнення і просто добровільно пішли з роботи. А де розпочаті кримінальні справи? І хто вже потрапив за грати? Цілком можливо, що ми не все знаємо і щось таки десь відбувається. Бо наша прозорість дуже нагадує вікна, які не мились роками, і крізь які можна розгледіти хіба що нічого.
Єдине, що виправдовує сьогоднішню владу, це те, що не вона одна така. Крали і при владі Кравчука, Ющенка, Кучми, Януковича, Порошенка. І не треба стверджувати, що під час війни це особливий злочин. Якби таких крадіжок не було раніше, то не мали б того, що маємо зараз, і не ходила б одна з найбагатших країн світу по цьому самому світу з простягнутою рукою.
У 2014 році, коли почалась рашистська агресія, я дивилась телебачення практично цілодобово. Як я чекала, коли ж на лаву підсудних відправлять тих, хто постачав на фронт бронежилети без броні, медичні аптечки без медикаментів, танки без моторів, іржаві бляшанки замість зброї. Коли нарешті з’ясують, як потрапили на базари тепла білизна та сигарети, передані гуманітарним вантажем з Канади. Не дочекалась. І навряд чи дочекаюсь… А може, хтось чув, чим закінчилось розслідування вибухів на складах зброї в Калинівці? Думаю, ніхто.
Тож, як казав один сатирик «знаємо, коли, чому і як. Знаємо, хто і звідки ноги ростуть. Можемо назвати по іменах. Навіть свідки є. Але довести нічого не можемо. Немає доказів».
І не треба стверджувати, що то якась зрада. Зовсім ні. Бо зрада, в першу чергу, має під собою певні політичні та ідеологічні мотиви, а вже потім матеріальний зиск. У нашому випадку то звичайні крадії, яких батьки не навчили, що брати чуже не можна, бо ті батьки самі збагатіли на крадіжках. Тому маємо звичайних злодюжок, що лише розмірами вкраденого та збитками, завданими державі, відрізняються від крадіїв консервацій з підвалів чи кілограма борошна з хлібопекарні.
Тепер звернімо увагу, як реагує на це український народ. А ніяк. Напишуть у соціальних мережах кілька закликів, обізвуть, відправлять в усі інтимні частини тіла і все… Політичні партії періодично закликали писати пустопорожні звернення та підписувати нікому не потрібні петиції заради піару себе коханих. А чому наразі щодо корупції мовчать? Звичайно, ще не поставлено усі крапки над “і”, триває слідство. Але чому партійні боси не закликають сільські, селищні, міські, районні і обласні ради написати звернення щодо скорішого розслідування і негайного покарання винних? Чому з цього приводу не збираються позачергові сесії? Чому мовчать народні обранці на місцях? Чому мовчить Верховна Рада України? Чому ніхто не звернувся із закликом ввести до чинного законодавства посилення кримінальної відповідальності високопосадовців, а от стосовно наших солдатів такий закон прийняли, і Президент підписав його попри петицію, яка набрала більш ніж потрібно голосів?
А тому, що, як співається в одній пісні, «пов’язані одним ланцюгом».
І розірвати той «ланцюг» зможуть лише наші хлопці, які прийдуть з війни. Бо коли ти повертаєшся із самого пекла, коли ти горів у танку, по тобі гатила арта і цілили снайпери, коли поряд на шматки розірвало побратима, твого найкращого друга, і тобі, контуженому, з безліччю поранень та осколками, які так і залишаться в твоєму тілі назавжди, але живому соромно дивитись в очі мамі того побратима. Тому що ти живий, а він ні… Ти не будеш мовчати. Ти прийдеш до тих крадіїв при владі… Прийдеш зі зброєю в руках і спитаєш «Що ви робили, коли я воював і коли збирав закривавлені шматки свого друга?!»
…Можна прорахувати декілька варіантів, з яким результатом закінчиться американський аудит. Їх багато, і вони всі різні. Однак про справжній висновок ми, скоріше за все, не дізнаємось ніколи. Але яким би той висновок не був, пекучий сором за злодюжок, які знаходяться при владі України, і біль за хлопців, які в цей час гинуть на війні, нас не полишать ніколи.
Інна ФРІДКІНА,
депутат Шаргородської міської ради
