Козацьке свято біля Богунового каменя

У Вінниці з нагоди Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисника України, Українського козацтва та Української Повстанської Армії відбулось святкове дійство…

Ритмічний бій козацьких литавр скликає всіх присутніх до головного осередку святкувань –  площі Івана Богуна, що біля колишнього кінотеатру «Росія».  Сьогодні тут відзначають День захисників та захисниць України, колишніх та нинішніх, вшановують їх героїзм та відвагу. У міцних руках учасників святкового дійства майорять стяги – знамена українського козацтва. Одягнені в чорні жупани та з шаблями при боках вони уособлюють незламний дух та сталеву міць предків. Це особливі гості – Чорні запорожці з Черкащини, а разом з ними представники Вінницького козацького полку імені Івана Богуна, їхні побратими з Хмельниччини, ГО «Молода Подільська Січ», історичного клубу «Холодний Яр», молодіжних організацій, ветерани російсько-української війни та волонтери.

– Три з половиною століття тому в цих місцях велися запеклі бої, – зазначає у вітальному слові керівник крайового товариства «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна» Володимир Воловодюк. – Польське військо вже винищило Ямпіль та Бушу, чиє населення було вщент вирізано, наближалось до Вінниці, і лише завдяки Богуну місто вдалося захистити!..

Наступним етапом свята стало вручення ордену «Берегині України» очільниці громадської організації «Молода Подільська Січ» Валентині Шпак.

– Вінниччина – це край козацької слави, яка, починаючи з 2006 року, почала відновлюватися, – сказала вона. – Були створені молодіжні козацькі об’єднання та дорослі товариства, які неодноразово допомагали молодому поколінню з участю у різноманітних конкурсах.

З особливою увагою приступні слухали виступ представника історичного товариства «Чорні запорожці» Владислава Загороднього. В чорному жупані та шаблею при боці він проголошує палку промову про популяризацію переможної частини історії нашої держави і закликає до шанобливого ставлення до героїв минувшини. Над промовцем розвівається чорний прапор з безкомпромісним і всім зрозумілим написом: «Воля України – або смерть». Таке знамено колись мав полк Чорних запорожців війська УНР 1918-1920 років. Пізніше під таким прапором йшли в бій повстанці Холодноярської республіки. А за наших часів назву Чорних запорожців носить 72-га окрема механізована бригада ЗСУ.

І ось офіційну частину закінчено і над площею залунали давні українські пісні у виконанні хору під орудою Леоніда Луцишина.   

З-поміж натовпу виходять чоловіки в камуфляжі – ветерани російсько-української війни. Замість звичної зброї в їхніх руках квіти. Ставши на коліно перед пам’ятником, бійці вшанували пам’ять легендарного козацького полковника, який кулею та шаблею виборював незалежність та цілісність Української держави, що і дотепер покладено на плечі наших захисників, витязів сьогодення.

Погляди людей прикуті до козацьких клейнодів. Навіть дітвора, що чимдуж бігала площею, почала вслухатися в бій литавр, вдивлятися у кольорові стяги, розглядати розмаїте чоловіче та жіноче вбрання.

 – Серця кров і любов – усе тобі, віддати в боротьбі! – затягує хоровий колектив.

Натовп схвильовано прислухається до жіночого співу. А коли дійшла черга до «Червоної калини», то всі, як один, підхоплюють слова, які миттєво розкотилися площею: «А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну, гей-гей,  розвеселимо!..»

Ось трохи віддалік помічаємо по-козацькому вбраних хлопчаків, що вправно орудують дерев’яними палицями. Вже через мить, під керівництвом їхнього наставника, голови Вінницької федерації бойового гопака Руслана Дмитренка, вони демонструватимуть свої навички присутнім.

– У нас є 4 види змагань – «однотан», «тан-двобій», «забава» та «борня», – каже він. – Це заздалегідь вивчені програми, що складаються з технічних елементів та виконуються під музичний супровід. Сьогодні за допомогою шаблі та палиці хлопці показуватимуть елементи зі зброєю. А замість музики їх супроводжуватимуть наші оплески.

Після виступу юних козаків увагу гостей привернули дужі представники клубу єдиноборств «Спас-Коловрат», що продемонстрували техніки та прийоми нападу і захисту.

А завершальним акордом святкувань став величний славень-гімн нашої країни, котрий могутньою хвилею котився всією площею Івана Богуна. І хтозна, можливо, наступного року такі урочистості вже проходитимуть не біля символічного каменя, а поряд із величним пам’ятником видатному козацькому полковнику? Принаймні такі сподівання під час святкування лунали дуже часто.

Юлія ШПАЧИНСЬКА

Фото: Сніжана ТЕМБОРСЬКА