Коли б ковбасі крила,

Для всіх нас ковбаса – це одна з найбільш звичних страв. І це не дивно, адже ковбасні вироби з’явилися ще тоді, коли ще не було письма. Навіть у ті часи люди зрозуміли, що на відміну від м’яса, ковбаса псується набагато повільніше, а смак має не гірший.

Перше промислове виробництво ковбаси з’явилося в Стародавньому Римі. Там її постачали до війська, а готувати могли з усього, навіть з риби і морепродуктів. Є багато видів ковбаси, які виготовляють з різноманітних сортів м’яса. Розрізняють копчені, варено-копчені, напівкопчені, варені, в’ялені і навіть кров’яні ковбаси. Для їх приготування використовується м’ясо птиці, свинина і яловичина, баранина і конина. Ми звикли до того, що ковбасу роблять із фаршу, але на Кавказі, в Азії її готують з суцільного шматка м’яса. До речі, бастурма і суджук також належать до видів ковбаси. Вважається, що вони з’явилися завдяки воїнам Чингісхана, які клали м’ясо під сідло, де воно могло довго зберігатися. Там сировина засолювалася кінським потом та втрачала зайву вологу, бо була притиснута вагою вершника.

Якщо говорити про історію ковбаси в Європі, то в середньовіччі її їли виключно аристократи, яким кухарі готували цю страву із заморськими спеціями. Рецепти були дуже різні, все залежало від місцевості. Наприклад, на півдні м’ясо в’ялили, а на півночі – коптили. А улюблена всіма італійська салямі – це ковбаса, яка складається не тільки з телятини і свинини, а з багатьох інших видів м’яса: віслючатини, оленини, м’яса індички та качки. Зараз у різних регіонах Італії виробляють майже 300 видів салямі.

Гурмани французи створювали такі вишукані страви, як  біла теляча ковбаска з коньяком, з яблуками і навіть з кроликом. Але найбільше видів ковбаси придумали німці і австрійці. Хоча вони і використовували класичну яловичину та свинину, але постійно вигадували цікаві рецепти, завдяки яким з’явилося багато видів вареної та копченої ковбаси. Слов’яни ж почали готували ковбаски ще з ХІІ сторіччя.

В Україні на великодні свята найчастіше готували саме домашню ковбасу. Для страви використовували натуральну оболонку, яка після випікання ставала хрусткою. А для того, щоб ковбаса вийшла соковитою та м’ясною, найкраще обрати для начинки свинину (стегно або лопатку), м’яку частину яких змішують з рубаним салом, часником, перцем і сіллю. Всі інгредієнти складали в промиту кишку і запікали в печі. Оскільки доводилося багато поститися, то ковбаси дуже цінувалися, адже могли зберігатися місяцями.