Коли творчість стає сенсом усього життя…
(Творчий портрет письменниці Алли Гавришко-Бабічевої)
Скільки творчих уподобань може вмістити людське серце? У скількох творчих спрямуваннях можна стати визнаним професіоналом, досягати вершин майстерності, перемагати у престижних конкурсах, створювати маленькі мистецькі шедеври?
Письменниця, член Національної спілки письменників України, Алла Гавришко-Бабічева давно прославила Тульчин, де вона мешкає, своїми неповторними мистецькими досягненнями.
Авторка близько двадцяти поетичних збірок для дітей і дорослих, учасниця численних міжнародних творчих проєктів, співавторка київських, вінницьких, харківських, одеських, хмельницьких колективних збірок та альманахів, Алла Гавришко-Бабічева – бажаний гість на всеукраїнських книжкових форумах видавців, у бібліотеках та навчальних закладах нашого краю. Вірші поетеси подобаються композиторам: до багатьох пісенних дисків увійшли пісні на її твори, написані у співавторстві з композитором Ольгою Янушкевич, пісні якої входять до шкільних програм з музичної освіти школярів України. А ще вона самотужки опанувала комп’ютерні професійні програми зі створення кліпів, анімації, тематичних фільмів, файлів для дизайну і оформлення друкованої продукції. Її знають і шанують у письменницькому колі як майстерного книжкового дизайнера та ілюстратора багатьох колективних та персональних збірок, творця буктрейлерів та вражаючих фотофільмів про життя і творчість митців Вінниччини.
Але письменництво – це тільки одна, хоч і найяскравіша, з багатьох творчих граней мистецької особистості Алли Гавришко-Бабічевої.
Вихована у львівській професорській родині, майбутня мисткиня, народжена в Підмосков’ї, ввібрала у своє серце дух і культуру Старого Львова.
«Львів і Україна – це моя Батьківщина! – напише згодом поетеса. – Моя рідна бабуся по батьковій лінії Марфа Марківна Бабічева – професор, викладач історії Львівського сільськогосподарського інституту – на довгі роки замінила мені матір…» Саме бабуся відкрила для майбутньої письменниці красу і велич Старого Львова, його парки, замки та музеї, долучила до величезної домашньої бібліотеки, водила у численні наукові та мистецькі дитячі гуртки, в тому числі навіть у дитячу балетну студію при Львівському театрі опери та балету.
«Вона разом зі мною мандрувала у світ творчості, підіймаючи оксамитові завіси Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, коли я, шестилітня, вперше зі своїми крихітними подругами по студії з гордістю і величезною відповідальністю вибігла на сцену у «Лебединому озері».
Від бабусі і любов до шиття, яке згодом у найтяжчі роки стане засобом для життя, а ще пізніше – поштовхом до дизайнерського мистецтва одягу.
Дідусь Леонтій Степанович Бабічев, завідувач відділку архітектури Львівської обласної державної адміністрації, любив природу, вчив мене вирощуванню квітів і догляду за тваринками, що жили на території Львівської станції юних натуралістів на Софіївці (теперішній «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді»). Там знаходився великий музей флори і фауни, де росло безліч екзотичних рослин, квітучих магнолій і веселково-смугастих клумб, озеро з лебедями і, здавалося тоді мені, безкраїй садок. А в тому садку була розташована величезна пасіка, за якою доглядав дідусь. І щоліта ми на грузовиках з вуликами в компанії інших пасічників вирушали в Карпати, де розбивали табір на усі три місяці…», – розповідає Алла Геннадіївна.
Здавалося б, доля вистеляє життєвий шлях допитливій, працьовитій і слухняній дівчинці трояндовими пелюстками успіху. Але трагічний випадок змусив її життя круто змінитися. Залишившись у п’ятнадцятилітньому віці без люблячої опіки, фактично – без годувальників, вона була змушена важко працювати, змінити багато робітничих професій…
Закінчила Ходорівське будівельне училище, працювала на будівництвах Львівщини, згодом віддала багато літ пересувному Московському зооцирку. Опинившись у Тульчині, в пошуках роботи потрапила на місцеву швейну фабрику, у цех з пошиву одягу зі шкіри, де працювала швачкою-резервістом 6-го розряду. Ніколи не цуралася найважчої роботи. В усьому шукала красу. З 1998 року була зареєстрована як підприємець – отримала власну студію дизайну і пошиву одягу з натуральної сировини, створювала власні моделі одягу.
«Так розпочався мій важкий трудовий шлях, і усі подаровані рідними і дорогими мені людьми душевні скарби я понесла у своє далеко не солодке самостійне життя, де вони стали моєю розрадою, ліками від усіх хвороб і негараздів, моїм спасінням і сенсом мого життя, – розповідає Алла Геннадіївна. – Захоплення балетом згодом переросло у спортивно-танцювальні тренування з BodyDance на усе життя. Опанувавши професію швачки, я стала знаним далеко за межами свого міста майстром з пошиття верхнього одягу із натуральної шкіри і хутра, згодом освоїла техніку рослинного фарбування натуральних тканин в техніці медіа та екопринт і фелтмейкерську справу валяльника з натуральної вовни, створюючи свої ексклюзивні полотна і речі з використанням натуральних шовків і волокон у власній Art-студії «WoolЦвіт», проводжу майстер-класи для всіх бажаючих… Зі шкільних виставок і юнацького розпису стін малесенької кімнатки львівського гуртожитку до цієї пори зберегла пристрасть до живопису, випробовуючи нові матеріали, а тепер вже й сучасні дизайнерські техніки FluidArt і ResinArt у власній студії «Artforthesoul». Дитяче плетіння перстнів і браслетиків із кольорових дротиків і намистин переросло в захоплююче плетіння гердан, оздоблених натуральним камінням, і сучасної біжутерії із срібного дроту у техніці WireWrap. Догляд за тваринками у дитинстві переріс у безмежну любов до домашніх улюбленців – рибок, кішечок і песиків, без яких я не уявляю свого життя. Квітучі магнолії залишилися назавжди в серці і з часом перетворили моє подвір’я на приватний розплідник екзотичних рослин «Тропічний рай», де я стала селекціонером колеусів…»
Вона вміє все: збудувати і прикрасити дім, перетворити присадибну ділянку на оазу неземної тропічної краси, з рідкісними рослинами і зворушливо граційними рибками, створити ексклюзивний одяг, написати вражаючі художні полотна, розповісти про красу, що рветься з її душі, у віршах та новелах. Вона не цурається жодної роботи: із землею, будівельними матеріалами, різноманітними фарбами, шкірою і тканинами, мокрою вовною. Її серце належить людям. Заледве опанувавши нову технологію, вона прагне познайомити з нею усіх бажаючих. Вона гуртує навколо себе всіх, кого вабить краса. Алла Гавришко-Бабічева – засновник і керівник міжрайонного літературно-мистецького гурту «Зимова вишня» (2014 – 2020 р), дитячої літературної студії «Сузір’я» (2015) при Тульчинському технікумі ветеринарної медицини БНАУ, засновник і фелтмейкер Art-студії «WoolЦвіт» (2017) з виготовлення екоодягу і аксесуарів з натуральної вовни.
– В останні роки я стала наставником і провідником як для ряду поетів глибинки, так і для талановитої студентської молоді нашого міста, – каже Алла Геннадіївна. – Тепер не дає мені спокою виліплений мною улюблений пластиліновий пупсик із далекого дитинства, що спонукає взяти до рук полімерну глину і зліпити маленьке немовлятко собі на долоньку. Мабуть, на те Божа воля!
А таки Божа… Бо без Божого благословіння не може одна людина стати таким незглибимим джерелом творчості і краси!
Тетяна ЯКОВЕНКО,
заслужений працівник культури
На фото: Алла Гавришко-Бабічева
Роботи майстрині
