Людей не почули – школи ліквідували,
або Як влада Чернівецької громади оптимізувала навчальні заклади
Примусово-вказівний «коток» продовжує підминати під себе освітню галузь області, не даючи шансів на виживання школам, над якими завис «дамоклів меч». Влада хоче економити гроші, а страждати від цього повинні місцеві жителі. До обойми «зайвих» потрапили й Борівський та Володіївецький заклади загальної середньої освіти І-ІІ ст. й Саїнський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ст. – заклад дошкільної освіти. Тринадцять депутатів Чернівецької селищної ради з двадцяти шести обраних, плюс голос голови селищної ради Олени Бень, вирішили долю цих учнівсько-педагогічних колективів – школи ліквідувати!
Це сталося 28 травня на 10 позачерговій сесії 8 скликання.
Про перебіг тих подій розповідає голова ініціативної групи Борівки Алла Дудко.
– Зразу ж після виборів нашим селом почали поширюватися чутки, що «малу школу» таки закриють, бо попередня місцева влада не змогла цього зробити – не було юридичних підстав. Хоч приміщенню школи вже більше ста років, але вона не виглядає на свій вік – батьки учнів за власні кошти постійно підтримують її в належному стані, й до того ж ми задоволені якісними знаннями своїх дітей, які дають їм вчителі. Свого часу тут директором був мій прадід Захарій Миколайович Франко. Школа пережила війни й розрухи, дала путівку в самостійне життя тисячам випускників, а тепер над нею згустилися чорні хмари…
11 травня до школи з оглядовою місією приїхала пані Бень. Її супроводжували два екіпажі поліції з автоматами. Діти так перелякалися, що запитували у вчителів: «Це у нас мають стріляти?». Почувши повідомлення про винесення питання про закриття школи на сесію селищної ради, громада села вдарила на сполох, і вже наступного дня у правовій площині ми зареєстрували ініціативну групу й зібрали на її захист 1048 підписів.
Свого колективного листа ми направили до народного депутата України Лариси Білозір й стали чекати розмови на сході громади. Ініціатива, звичайно, мала б йти від влади, та ніхто й півкроку не зробив людям назустріч. Ми губилися в припущеннях – коли і чим все це закінчиться?
Дії влади не примусили себе довго чекати. Знаючи, що позачергова сесія призначена на десяту ранку, активісти нашої громади поїхали в Чернівці з єдиною метою – переконати депутатів не приймати рішення про ліквідацію школи. З плакатами «Сльози наших дітей – на вашій совісті!», «Немає школи – немає і села», «Ні! закриттю школи!!!» «Не знищуйте нашу школу!!!» більше години люди мітингували коло приміщення селищної ради, сподіваючись, що хтось вийде до них чи запросить на розмову. Але то були марні сподівання – страйкарів просто проігнорували, ніби це відбувається не в реальному часі. Ми тільки бачили, як похапцем із вікон виглядали чиновники. Не допоміг і гучномовець…
До нас приєдналися і представники громад із Володіївець та Саїнки. Загалом зібралося більше сотні обурених людей. А коли настав момент відкриття сесії, вся маса народу хлинула в приміщення. Назустріч вийшла пані Бень і загородила дорогу до сесійної зали – почалася словесна перепалка, яка закінчилася компромісом: до зали запустили тільки шість наших представників. У мене ж був особливий пропуск. Як голова ініціативної групи я зареєструвалася на сесії напередодні її роботи…
Із 40 винесених на засідання питань наше чомусь було останнім в порядку денному. Цей факт ще більше обурив людей. Ми просили депутатів зглянутися над нами і дещо змінити хід засідання – обговорити наше болюче питання в числі перших. Та вони й тут проігнорували громадою. У духоті без доступу свіжого повітря людям довелося томитися на сходах і в коридорах добрих дві години. Одній жінці зробилося зле, і до неї викликали швидку допомогу.
Ситуація ще більше загострилася, коли нашим представникам не давали можливості виступити й висловити думку людей. Зал був перетворений на бджолиний вулик. Під час цього шуму і протягнула купка депутатів своє рішення…
Враження від тієї сесії у мене гнітюче – людям плюнули в обличчя і не вибачилися. Совісті немає у тих депутатів, особливо вихідців з Борівки, за кого ми голосували на виборах, сподіваючись на їхню свідомість, порядність і підтримку…
А ось думка депутата селищної ради Сергія Злощинського: «Все, що відбулося у нас 28 травня – це відкрите знущання над людьми. Обговорення та прийняття рішення з такого важливого питання пройшло, м’яко кажучи, недемократичним шляхом. Я був не проти об’єднання шкіл, але не таким способом. Потрібно було сісти за «круглий стіл» перемовин і знайти спільний знаменник із батьками, вчителями і директорами навчальних закладів. Залишилося відкритим питання підвозу дітей до опорної школи із Саїнки та Володіївець, оскільки між цими селами практично немає дороги. Вона настільки розбита, що поїздка шкільного автобуса в один бік триватиме не менше години за доброї погоди. А там ще є дуже крутий спуск і підйом, тому батьки вже зразу відмовилися пускати своїх дітей до нової школи… Кашу заварили добрячу, і чим все закінчиться – невідомо. Директори шкіл вже підготували позовну заяву до суду на таке рішення моїх колег, бо я не брав участі в голосуванні…
Мене здивувала на сесії позиція депутата селищної ради, начальника відділу освіти селищної ради Марії Петровської щодо вчителів-пенсіонерів реформованих шкіл. Вона пообіцяла всіх відправити на заслужений відпочинок й дати дорогу молодим, хоча й сама такого ж віку. А про себе й слова не сказала…».
– Я твердо переконаний, що рішення сесії Чернівецької селищної ради щодо ліквідації нашої школи не законне, – додає керівник навчального закладу із Борівки Олександр Попов. – Влада не прислухалася до думки сільської громади, а зробила так, як їй потрібно було. Вона нічим не може аргументувати закриття школи, посилаючись на загальні висловлювання – оптимізація, нестача коштів, якісна освіта… А звідки візьметься якісна освіта, якщо діткам треба буде вставати вдосвіта і готуватися до поїздки. Це будуть просто муки для них! Виснажена дитина не зможе освоювати шкільну програму з повною віддачею…
У нашій школі зараз навчається 124 дитини при середній наповненості класів 13,8 учня. З нового навчального року будемо мати 13 першокласників. Всі діти охоплені стовідсотковим гарячим харчуванням. У нас є два комп’ютерних класи, швидкісний Інтернет, укомплектовані класні кімнати сучасним обладнанням, тренажерний зал, волейбольний та баскетбольний майданчики, міні-футбольне поле. У школі організовано інклюзивне навчання, облаштовано ресурсну кімнату…
Це ті важливі аргументи, які повинні були врахувати депутати селищної ради, піднімаючи руки за таке доленосне рішення для нашої школи та шкіл з Володіївець і Саїнки.
Віктор Зеленюк,
власкор «Вінниччини».
Чернівецька громада
Могилів-Подільського району
