Людяність – перш за все

Процес створення Краснопільської ОТГ був сповнений суперечностей і труднощів. Так чи інакше це позначилося і на багатьох структурах та підрозділах, якими тепер має опікуватися громада. Чи не найголовніше для людей – медицина первинного рівня –  нині перебуває на стадії  юридичного переоформлення і лише розпочинає роботу в новій якості і статусі. Адже повністю змінилося підпорядкування. Сімейні лікарі, які раніше обслуговували населення,  працювали в Гайсинському центрі ПМСД. Тепер же вони працюють у новоствореному  КНП «ЦПМДС Краснопільської сільської ради».

– Проблем у нас вистачає. Адже починаємо працювати практично з нуля.Наш заклад складається з двох амбулаторій – Краснопільської та Гранівської, а також шістьох  ФАПів. Вони залишилися у Михайлівці, Миткові, Кивачівці, Соболівці, Нараївці та  Грузькому, – пояснила в. о. директора закладу Валентина Гуменна. – Ліцензію отримали 19 червня і одразу почали укладати декларацію з пацієнтами. Фактично лікарі лишилися ті самі, але тепер вони мають переукласти угоди зі своїми пацієнтами, бо працюють у новоствореному закладі.

За словами лікаря, найголовніше завдання, яке стоїть нині перед колективом, – якнайшвидше укласти угоду з НСЗУ, аби отримувати повноцінне фінансування на регулярній основі.   Перш ніж очолити заклад, Валентина Іванівна працювала сімейним лікарем в Ладижині з 2002 року. І чимало її пацієнтів, попри те, що тепер вона не працює в місті, вирішили укласти з нею договір вже на новому місці роботи.

Бюрократичні процедури та оформлення документів, яке займає значну частину часу, не знімає з порядку денного головне завдання: лікувати людей. І з цим медики успішно справляються.

– Окрім того, що ведемо прийоми в Гранові та Краснопілці, регулярно проводимо виїзні прийоми у ФАПи. Але поки що ці виїзди наші лікарі роблять за власний рахунок. Адже наш службовий транспорт ще проходить передачу на баланс, тому він ніби є, а по факту ми ним не користуємось. До всього, це «УАЗи», які витрачають багато бензину – 18,5 літра на 100 км. А нам, в умовах сільської місцевості, «розкиданості» населення, великої кількості викликів, потрібні економні малолітражки. Сподіваємось, що згодом саме такі автомобілі і придбають для наших лікарів і фельдшерів, – змальовує картину буднів сільської медицини Валентина Іванівна.

Відтак виручає сумління та відданість медичного персоналу. До речі, за людяне ставлення до пацієнтів ті віддячують своїм рятівникам виявом довіри: чимало з місцевих фельдшерів та медичних сестер є депутатами сільської ради. Всього в центрі первинної медико-санітарної допомоги працює 28 штатних одиниць, з них  3 сімейних лікаря, 5 медсестер, 3 фельдшери. Вакансій немає. І попри те, що транспортне сполучення між населеними пунктами громади чудове, потреба в автомобілях для медпрацівників нагальна: значна частина пацієнтів – літні, немічні люди, які вже самотужки нікуди доїхати не можуть і чекають на візит лікаря додому.

Якнайшвидше тут хочуть вирішити іще одну проблему: надати змогу усім охочим щепитися від ковіду на місці. Поки що для отримання такого захисту мешканців громади вирушають до Гайсина або Теплика. Далеченько… Щоб змінити ситуацію, одного лише бажання місцевих лікарів недостатньо.

– Ми зараз вирішуємо питання, як можна щеплювати наших людей тут, на місці. Але для цього нам треба, щоб працівники пройшли курс, отримали допуски, документи на отримання вакцини тощо. Дуже сподіваємось, що зможемо це завершити за тиждень-другий, – ділиться ще однією нагальною проблемою Валентина Гуменна. 

З нетерпінням тут чекають і на капітальний ремонт приміщень, який мають провести одразу у двох амбулаторіях – і в Краснопілці, і в Гранові. Попри те, що приміщення набагато сучасніше саме в Краснопілці, адміністративний центр і головна будівля будуть у Гранові.

– Це рішення сільської ради. Адже  Гранів – велике село, там 2600 населення, а в Краснопілці – 1400. Тому пішли на певний компроміс, хоча  гранівській амбулаторії потрібна дуже капітальна реконструкція. Тут просто біда з опаленням. Твердопаливний котел настільки застарілий, що від його роботи  сталося задимлення приміщення – специфічний запах чути у кабінетах і зараз, коли опаленням не користуються, – описує нерадісну картину в.о. директора. – Також чимало робіт в напрямку відповідності до вимог інклюзії. Ми вдячні народному депутату Миколі Кучеру, що він посприяв з коштами для реконструкції.

І якщо самі приміщення потребують ремонту чи переоснащення, то технічне забезпечення закладу нарікань майже не викликає.

– Дякуємо сільській раді, що допомогла нам з комп’ютером – маємо їх достатньо, щоб був доступ до системи «eHealth». Досить часто робимо направлення до вузьких спеціалістів – люди самі вправі обирати, де його вибрати. Хоч у Гайсині, а хоч і у Вінниці. До  речі, дуже незручно, що на весь Гайсинський район немає жодного офтальмолога. Скрізь маємо кардіографи, можемо перевірити сатурацію, об’єм легенів. Маємо офтальмоскоп та ларингоскоп, на місці визначаємо рівень цукру та загального холестерину. Але потребуємо, щоб придбали нові тонометри, з апаратури мріємо про  аналізатори крові для вимірювання холестерину, тригліцеридів, – перераховує нагальні потреби центру його очільниця. – Також усім потрібним забезпечені й усі відділення денного стаціонару.

Багато років Валентина Іванівна працювала сімейним лікарем в Ладижині, а ось до сільської медицини долучилась не так давно. Її прикро вразило, що сільські люди терплять до останнього і звертаються до лікаря, коли вже несила мучитись – містяни все ж більш дбають до себе. Які перетворення мають відбутися в суспільстві, якої якості та доступності має набути «первинка», щоб ситуація змінилась? У Краснопільській громаді сподіваються, що перші кроки для змін на краще вже зроблені. І коштів на медицину для сільських людей  обіцяють не жаліти.

Юлія РАЗАНОВА