Маестро токарного верстату
ДП «45 ЕМЗ», мабуть, єдине у Вінниці підприємство, де працює чимало фахівців, яким далеко за 70. Причому, трудяться ці люди так, що нерідко й молодим важко за ними встигнути. Серед таких «асів» і довгожителів 45-го – Василь Дмитрович Шмегельський – токар-різальник цеху №1. В березні 2021 виповнилось 56 років, як він вперше переступив прохідну заводу. В його трудовій лише один запис: «45 ЕМЗ»…
У свої 78 років Василь Дмитрович Шмегельський у чудовій фізичній формі. На лікарняний майже не ходить, не хворів «ковідом». Без окулярів працює на верстатах і зі штангенциркулем. Чудовий зір має з юності, а під час служби в армії Шмегельський був снайпером. «Дмитрович», як його називають колеги, самотужки вправляється з токарним верстатом, ручними прес-ножицями і трьома стрічкорізальними станками.
Свою роботу Василь Дмитрович дуже любить. Каже, довго сидіти вдома не може – тягне на завод. Це вже як друга натура. Розповідає, що ніколи не мав бажання дочекатись пенсії і більше не йти на роботу, як деякі його колеги. А тому, коли 15 серпня 2003 року прийшов час піти на заслужений відпочинок – вирішив залишитись на заводі. Каже, не уявляє свого життя без підприємства, звик до заводської дисципліни, до відповідальності, до колективу.
На підприємство Василь Шмегельський прийшов одразу після служби в армії, навесні 1965. Розповідає, що порадили знайомі, пояснили, що це солідне підприємство.
Свою спеціальність – «токар» – здобув прямо на 45-му.
Перші 16 років Василь Шмегельський працював на токарних верстатах цеху №4. Про досвідченого токаря майстри його цеху казали, що він справжній «маестро» – швидкий і вправний. До того ж, уважний, дуже ретельно ставиться до усього, що робить.
Коли керівництво підрозділу, де працював Василь Шмегельський, негласно перевіряло, кого поставити на станки різання металу, то помітило, що він працює зі значно меншими втратами, ніж інші токарі. А саме: тоді як колеги ламали по 120 різців, Василь Шмегельський – 50… Тож йому запропонували перейти в цех різання металу, виготовляти заготовки для ковальсько-пресової і токарської дільниці. Це було 40 років тому.
З тих пір Василь Дмитрович багато років працював не лише на токарному верстаті, а і на дискових фрез-пилках з ЦПК. Їх у майстра було вісім, і він сам ці апарати обслуговував. Останні 4 роки працює на стрічкопильних станках, які мають значно більшу продуктивність праці.
На різальній дільниці Василь Дмитрович Шмегельський почувається, наче вдома. Знає усе тут як власних п’ять пальців. У майстра на дільниці порядок, кожен вид труб, кутів, металевих прутів різного діаметру акуратно лежить на своєму місці, все підписане. Дмитрович знає, де яка сталь, всі її марки і т. ін. І хоча робота у нього важка, і нерідко металеву сировину доводиться завантажувати на станки краном, але, як каже ветеран 45-го: коли розумієш і любиш свою роботу, то тобі ніщо не страшно, і не важко.
Юлій ВІННИЦЬКИЙ
