Макс Кідрук напророкував «Нові темні віки»
Минулого тижня читацька аудиторія Вінниччини отримала грандіозний подарунок: зустріч з яскравим та харизматичним письменником Максом Кідруком – абсолютно незвичним та явно нетиповим прозаїком сучасної української літератури (або ж «сучукрліту» – за висловом самого Макса), кожна книга якого – це вибух мізків в усіх значеннях.
Новий його роман «Колонія» («крихітка», як називає книгу сам автор, на 904 сторінки), із презентацією якого у рамках всеукраїнського туру і завітав Кідрук до Вінниці, не став винятком.
«Зустріч важлива для мене передусім через те, що вона важлива для вас»
Тур Макса Кідрука з новим романом розпочався ще місяць тому. Вінниця стала 12-им містом, куди приїхав письменник. Причому у Вінниці Кідрук презентував свою книгу незаплановано двічі з різницею в один день (і двічі із вщент заповненим залом). Зміни у свій графік туру автор вніс через те, що саме у Вінниці квитки розкупилися ще за два тижні до самої події. Відтак не усі бажаючі встигли би потрапити на зустріч.
Думку ж та увагу читачів письменник цінує. Як він сам зауважив на початку презентації, «наша зустріч важлива для мене передусім через те, що вона важлива для вас».
– Тішуся, що вас так багато, і радий, що ви змогли зібратися попри непрості часи. Не перелічити, скільки разів за час підготовки цього роману до друку і пізніше, коли планували тур, я хотів зупинитися й скасувати все. Проте також усвідомлюю, що росіяни прийшли сюди не по територію, вони тут, бо хочуть, щоби не було нас. Постійно думаю про те, скільки за час повномасштабного вторгнення не опубліковано українських книг, не записано українських пісень, не знято українських фільмів чи не зіграно українських вистав. І тому я вдячний, що ви тут. Я дякую, що ви прийшли, бо в такий спосіб ви надаєте хоч якоїсь значущості тому, що роблю я і що роблять чудові люди довкола мене.
Зауважимо, що цьогоріч промотур Макса Кідрука – благодійний: весь прибуток із квитків та мерчу автор перераховує волонтерському штабу «Ангар», який за ці кошти купує дрони для ЗСУ. Наразі, як наголосив Макс, вже зібрано близько 600 тисяч гривень, за які придбано і передано на фронт чотири коптери.
«Макс Кідрук не просто пише фантастику. Він сам – фантастика»
Зустріч тривала дві години, і увесь цей час увага присутніх не вгасала ні на хвилину. Ба більше: перегорнули та осмислили, завдяки Максу, просто величезну глибу різноманітної інформації: осягнули усю глибину глобальної катастрофи на Землі (від парникового ефекту до метангідратного вибуху у світовому океані), були вражені грандіозністю та масштабністю розбудови уявних майбутніх колоній, візуалізованих на справжній поверхні Марса, проаналізували наслідки великих відкриттів, обдумали стрімкий прогрес і причини його зупинки у науці та техніці, перегорнули сторінки світової історії, поглузували зі штучного інтелекту та навіть насміхалися над Ілоном Маском. Причому усі теми подавалися письменником у настільки доступній формі, що зрозуміла б, певно, і дитина.
До того ж увесь матеріал був викладений прекрасною українською мовою, насиченою епітетами та здобреною для смаку порцією іноземних запозичень, що, втім, додавали тільки певної екстравагантності та навіть сучасної вишуканості. Доповнював враження автор неймовірними (за якістю та інформаційним наповненням) слайдами.
З огляду на усе описане, можна з упевненістю стверджувати, що Макс Кідрук – блискучий оратор, який майстерність давніх риторів звів до високого рівня.
Нещодавно один із дописувачів на сторінці письменника так висловився про нього та його твори: «Макс Кідрук не просто пише фантастику. Він сам – фантастика».
«Реальність страшніша за будь-яку вигадку»
Книга «Колонія», як зазначив сам письменник, – це роман у жанрі наукової фантастики, перший із чотирьох у циклі «Нові темні віки». Каже: це історія про майбутнє, адже описує речі, котрих зараз немає.
– Однак я сам фантастикою її не вважаю, тому що, на мою думку, найсильнішою є його реалістичність. Я доклав максимум зусиль, щоб усе, що я описую, картинка майбутнього, яку змальовую, була правдоподібною. Так, номінально це фантастика, але фантастичного там дуже і дуже мало, – додав Макс Кідрук.
Отже, про що роман? Якщо коротко, то про середину ХХІІ століття – еру технологічного прогресу, «розумних» будинків, автомобілів на автопілоті та спілкування через планшет. Однак це і час, коли людство, переживши страшну пандемію клодису, опинилося на порозі нового глобального інфекційного захворювання, що вбиває-модифікує ген людини. Разом із тим, земляни вже 80 років як освоїли Марс. Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них – народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.
Це історія про те, що людина, попри всі її досягення, не змінюється – ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.
– У цій книжці я змалював один із найгірших сценаріїв майбутнього. І він, певна, річ, вам не сподобається. Але я свідомо починаю цю розмову, щоб вигадана картина не стала реальністю, – розповів Макс Кіндрук.
Сам письменник називає себе «алармістом» і зауважує, із радістю сприйме насмішки через років так 50, коли його припущення та описана ним жахлива реальність не справдяться. Однак, як наголошує, реальність страшніша за будь-яку вигадку. Вчені, ось хто справжні королі жаху. Почитайте їхні праці – і точно станете параноїками.
Так чи інакше, а захопити власним творінням Кідрук уміє: усього за майже чотири місяці від виходу роману «Колонія» він перевидавався вже тричі і має наклад сукупно 30 тисяч примірників!
А після презентації до письменника вишикувалась довжелезна черга із майже півтори сотні читачів, які прийшли на зустріч і бажали підписати свої книги та сфотографуватися.
Наталія ЗАЙЧУК
Фотографії з офіційної сторінки Макса Кідрука
