Маленький Шанхай, Подільський Прованс

– село фестивалів, муралів, джерел та фонтана

Лідія Гричулевич, староста села Берізки-Чечельницькі, яке увійшло до Ольгопільської територіальної громади, має багаторічний успішний досвід в адміністративно-територіальному управлінні.

Лідія Володимирівна розповіла, що позитивні зрушення в їхньому селі розпочалися не вчора і навіть не з об’єднання, а тривають вже майже 10 років. Стартом для змін стало звичайнісіньке бажання зробити для місцевих жителів більш комфортні умови проживання, аби навіть мешкаючи в маленькому віддаленому селі, вони почувалися впевненими, захищеними та щасливими, наскільки це можливо.

Перевтілення села в маленьке європейське містечко розпочали зі стадіону, на місці занедбаної території облаштували цілий спортивний комплекс під відкритим небом. Встановили трибуни для глядачів, майданчик зі спортивними тренажерами, зони для гри у волейбол та футбол. Нині місцевий стадіон використовують як для спортивних подій, так і для проведення масових заходів.

Зробили благоустрій у центрі села – реалізували проєкт «Відродимо собори душ своїх». Створили майдан Духовності – затишне озеленене місце для молоді та людей похилого віку з налагодженою інфраструктурою, пам’ятником «Книжці» та каплицею святого Пантелеймона, яку побудували за спонсорські кошти.

Гіпсову скульптуру книжці створювала митець з Одеси Ліза Волошина. На її сторінках можна прочитати біблійні заповіді (однак не всі, що теж зроблено з певним спонуканням до дій) та задуматися над їхнім тлумаченням. Скульптура одразу стала улюбленою фотозоною місцевих жителів, ні одне весілля не обходиться без виїзних сесій біля всіма улюбленого постаменту.

– Зареєстрованого населення у нас трохи більше семи сотень, хтось виїздить, а хтось навпаки покидає гамірне місто в пошуках спокою та екологічності, саме тих умов, які можуть запропонувати наші Берізки. За останні роки до нас на постійне місце проживання переїхали декілька родин з Одеси та Миколаєва, які живуть із власного підсобного господарства. А взагалі роботу в селі знайти можна, аби лишень захотіти: у нас працюють два фермерські господарства, які завжди мають потребу в працівниках, і зарплати там платять непогані, – зазначила Лідія Гричулевич. – У нас є ФАП, дитячий садочок, школа-дев’ятирічка та два молокоприймальні пункти. Всі вулиці на селі освітлені, а самі вуличні ліхтарі декоративно оформлені. 

Дитячий садочок «Колобок» також зазнав кардинальних змін: повністю перекрили дах та зробили ремонт приміщень. На території села навіть відвели місце для велосипедних доріжок та спецстоянки для двоколісного транспорту. З благоустроєм території на селі місцевим допомагає незмінний меценат ПП «МТС».

– До об’єднання, завдяки сумлінним платникам податків сільської громади та підтримці локального бізнесу, ми мали можливість реалізовувати на місцях різноманітні проєкти: на щось отримували кошти з області, щось дофінансовували з бюджету сільської ради, або ж розраховували лише на власні сили, – пригадує Лідія Володимирівна.

У Берізках-Чечельницьких є навіть власна галерея муралів, яка  з’явилася на господарських спорудах – колишніх колгоспних складах, і неабияк прикрасила центр села. За роботу взялися муралісти з Харкова і створили мистецький артоб’єкт всього за 10 днів.

Місцеві водні джерела є нематеріальною культурною спадщиною села, тож тут вирішили популяризували наявні природні ресурси і провели мистецький фестиваль «Води і муралів». Вже 10 років у селі організовують традиційний святковий захід – «До чистих джерел». Останнього разу на нього запросили делегації з однойменних сіл, Берізки, з усієї України. Гостей фестивалю розважали місцеві таланти, гості з інших областей та молоді виконавці з інституту культури імені Поплавського.

Одне з останніх надбань села – фонтан, що тішить не лише березівчан, а й мешканців сусідніх сіл, які часто приїздять помилуватися сільською цікавинкою земляків.

Багато ще планів та задумів мала сільська головиха, однак, за її словами, їхньому втіленню завадила реформа децентралізації та її добровільно-примусове об’єднання.

– Керівництво Ольгопільської громади ніби й хоче нам допомогти, але каже, що поки що немає можливості цього зробити. Вважаю, що реформа децентралізації не продумана до кінця, нехай би так і залишалася вона добровільною, а тих, хто не захотів – не чіпали б і не зганяли всіх до купи. Раніше наші люди почувалися оптимістично, бачили, що податки, які вони сплачували – не зникали, а спрямовувалися на користь громади, постійно відбувалися позитивні зрушення в модернізації села. Нині ж податки збираються, але до нас вони вже не повертаються, – бідкається Лідія Гричулевич. – У голови територіальної громади грошей на бригадні села поки що немає, адже потрібно утримувати управлінський апарат та всі новостворені управління. Реформа в медичній галузі також не принесла нам нічого хорошого. Нині наш сільський ФАП не фінансується, а з працівників тут – лише одна медсестра, а не так давно наших людей тут обслуговували лікар, санітарка, медсестра, був навіть технічний працівник. У селі проживає багато літніх людей, і закривати ФАП та позбуватися медперсоналу – означає «поставити хрест» на нашому майбутньому. У нас дуже погані дороги, транспорт доїздить до нас лише двічі на тиждень. Реформа мала б наблизити до людей надання послуг територіального центру, а сталося навпаки, у нас забрали право видавати свідоцтво про смерть, укладення шлюбу тощо. Раніше до нас навіть приїздили одружуватися із сусідніх областей, а все тому, що людям подобалася наша природа, архітектурні цікавинки села та можливість провести яскраву фотосесію після обряду – нині ж і цього немає. Я завжди була прихильницею закону «Про муніципальне співробітництво», переконана він дає громадам більше свободи та відкриває значно ширші можливості, однак про нього чомусь забули й не згадують.

Ми не могли не звернутися за коментарем з приводу даних міркувань до чинного голови Ольгопільської територіальної громади Миколи Савченка.

– Розпочнемо з доріг. Через Берізки-Чечельницькі проходить дорога державного значення, але нині вона знаходиться в жахливому стані. До нас звернулася служба автомобільних доріг із клопотанням, щоб ми надали дозвіл на виготовлення проєктно-кошторисної документації на дану дорогу. Отже, на сесії, яка відбулася в останній день літа, наші депутати задовільнили цей запит. Сподіваюся, найближчим часом розроблятимуть кошторис для даної автомобільної дороги, виділять гроші, зроблять ремонт, відновиться автопотік, і села оживуть, – висловив надію Микола Савченко. – Стосовно реформи децентралізації зазначу, що вона не здатна враз вирішити ті проблеми, які накопичувалися в громадах роками. Дійсно, об’єдналися різні населені пункти – і ті, які добре дбали про наповнення власного бюджету, й ті, які особливо цим не переймалися  і завжди були дотаційними. Нині бюджет Ольгопільської громади складає 47 млн грн, з них 19 млн грн – освітня субвенція, 20 – власних надходжень. Питання фінансової автономії турбує багатьох старост сільських громад. Однак замість того, щоб передати ці кошти на розвиток об’єднаних сіл, ми змушені були створили свою первинну ланку сімейної медицини, і самостійно її фінансуємо, що дуже затратно для загального бюджету. Вважаю, що децентралізація дає чимало можливостей тергромадам для розвитку, і закликаю мешканців сіл сподіватися на краще, творити добро, сповідувати красу, гармонію, духовність у поєднанні з бізнесом. І поступово все налагодиться.

Вікторія МЕЛЬНИК

Світлини надані Лідією Гричулевич