Мармурова, фіолетова та Білий кролик

– такі назви має насіння цукрової кукурудзи, яке вивів вінницький підприємець-селекціонер Михайло Нагорняк.

За освітою пан Михайло менеджер-економіст, однак ще зі студентських років зацікавився сільськогосподарською тематикою. Розумів, що має бажання та потенціал якісно змінювати не лише своє життя, а й загалом – смакові звички українців.

У той час, як весь цивілізований світ споживав цукрову кукурудзу, в нас продовжували їсти менш смачний її аналог – кормову, ледь солодку. Більшість українців навіть не здогадувалися про наявність цукрового сорту, що швидко вариться і є дуже м’яким, адже  це ніде не популяризувалося і не афішувалося.

– Колись я працював менеджером на фірмі, де вперше й протестував на смак цукрову кукурудзу. Тоді, в надії отримати спільників, розіслав її зразки своїм колегам, з якими спілкувався лише по електронній пошті. Минуло трохи часу, і до мене почали надходити пропозиції продати солодку кукурудзу від «Мнагора». Я «ламав голову» над тим, що вони від мене хочуть і хто цей популярний постачальник кукурудзи, якого я маю знати. А потім згадав, що в переписці електронними листами «Мнагором» підписуюся саме я, скорочуючи таким чином своє ім’я та прізвище, – розповів Михайло Миколайович. – Відтоді ця назва прижилася і усім запам’яталася, тож вигадувати іншої вже не було потреби. Тоді друзі жартома називали мене Хрущовим, втім маю переконання, що саме цей радянський лідер доклався до того, що на наших родючих сільськогосподарських угіддях почали вирощувати кормову кукурудзу і поставили це на конвеєр, а про цукрову майже забули.

– Трохи розібравшись у темі, я взяв нішову культуру і намагався «розкрутитися» на ній. Однак відвідавши авторитетного фахівця в аграрній сфері та вислухавши його рекомендації з вирощування кукурудзи, трохи засумнівався, чи правильний вибір зробив та чи не прогадав із напрямком діяльності. 100-120 т за рік – такі нині показники збору урожаю кукурудзи, а коли я тільки починав – ринок потребував лише 500 кг, – пригадує пан Михайло.

На аграрній виставці селекціонер-початківець зустрівся з фахівцями з Дніпропетровського інституту зернового господарства та придбав у них насіння, засіяв ним 2 га і три роки поспіль не міг продати отриманий урожай. Однак зміни в свідомості людей не забарилися (чому неабияк сприяли пізнавальні статті на дану тематику), «пішла» популяризація цукрової кукурудзи, відкрили кордони між державами і до України почали завозити імпортне насіння.

– Ми перші в Україні професійно зайнялися розведенням цієї овочевої культури. У процесі роботи отримали багато нових знань, наробили чимало помилок та набули корисного досвіду. Наша класична кукурудза нині має вміст цукрів 22%. Загалом існує багато різноманітних кольорових гам у підвидах кукурудзи, одна з найцікавіших – фіолетова, однак поки що вона твердувата та несолодка, що потребує подальшого дослідження та вивчення для подальшого удосконалення і споживання. Повноцінно я її ще не запускаю в роботу, бо вважаю недопрацьованою, хоча свою першу презентацію на загал фіолетовий качан вже отримав, – зазначив селекціонер-новатор.

Незвичного фіолетового кольору кукурудза набуває завдяки антоціанам (пігменти синього, червоного і фіолетового кольору, що містяться в багатьох рослинних клітинах). Антоціани зумовлюють забарвлення квіток, плодів, стебел, листя. Їхньому нагромадженню в клітинах сприяють світло, низька температура, пошкодження тканин та інші фактори. Антоціани здатні лікувати діабет другого типу, захворювання шлунково-кишкового тракту та серцево-судинні хвороби. Плюси та мінуси фіолетової кукурудзи нині детально вивчаються не лише одноосібно паном Михайлом, а й науковцями, до яких він звернувся з проханням дослідити даний підвид.

– Ми також маємо у своєму доробку чудову антиалергенну кукурудзу під назвою Білий кролик, яку можна давати у їжу діткам вже з півтора року. На жаль, не всі споживачі довіряють такому білосніжному кольору та сумніваються, чи наш «кролик» дійсно без ГМО і є повністю безпечним продуктом особливо для малих дітей. Тож доводиться переконувати та пояснювати всі переваги нашого «кролика». Мармурова кукурудза, як і повністю жовта, користується стабільно високим попитом серед наших клієнтів, але на виведених видах ми зупинятися не збираємося, працюватимемо й далі над розширенням асортименту, – налаштований оптимістично вінницький агропідприємець.

Тричі кукурудза «діставала» пана Михайла настільки, що через розчарування та безвихідь бізнесмен повністю викидав весь насіннєвий матеріал, але минало трохи часу, чоловік заспокоювався, клієнти «обривали» телефонні лінії його офісу, і він знову повертався до розпочатої справи.

– Умовно кажучи, для ведення мого бізнесу мені не потрібно багато землі, де б я міг займатись селекцією. Для цього тісно співпрацюю з фермерами, орендую у них невеликі земельні площі. Я постійно відвідую селекційні центри, інститути кормів та Вінницький аграрний університет. Загалом, аби винайти новий сорт, селекціонеру потрібно не менше 7-10 років, а після того – запатентувати інтелектуальну власність, – розмірковує пан Михайло. – Нещодавно наше підприємство обзавелося власним насіннєвим мінізаводиком з переробки насіння, де нині й провадиться очищення та теребіння самої кукурудзи.

Для подальшої «розробки» та фінансування фіолетової теми в кукурудзяному насінні Михайло Нагорняк не раз подавався на конкурс бізнес-планів, але скептицизм журі постійно перемагав його ентузіазм, однак не переміг саме бажання творити селекцію.

Грошей аграрій від інвесторів так і не отримав, однак одержав піар та медійність. Перед святкуванням 30-річчя незалежності України йому зателефонували організатори тематичного фестивалю та запропонували приготувати для подолян і гостей міста незвичайну страву з кукурудзяного гриба-паразита – вітлакоче, яку пан Михайло вже презентував раніше.

          Особливість подільського кукурудзяного трюфеля в тому, що з’явився він після грози та граду, який не пощадив плантації солодкої кукурудзи селекціонера Нагорняка. Підприємець із Вінниці перший в Україні приготував такий мексиканський трюфель, гриб-паразит, що вражає кукурудзу. Страва вийшла смачна і легка для шлунку. А головне – це її користь, адже даний гриб містить незамінні амінокислоти, які не виробляються в людському організмі, а надходять лише ззовні.

Михайло Миколайович сподівається, що новий продукт з кукурудзяного гриба в майбутньому стане незабутньою родзинкою Поділля, а він сам – новатором гастротуризму в Україні. Іноземці, які вже куштували страву з «мнагоровської» кукурудзи, готові купувати її постійно, зацікавили їх й туристичні гастротури, де можна було б скуштувати й інші шедеври високої української кухні.

                   Вікторія МЕЛЬНИК

Фото з особистого архіву Михайла Нагорняка