“Мені подобається моя робота, бо я одразу бачу результат!”

Так щиро зізналась нам Надія Павлівна Тимошенко, яка вже понад 35 років працює бригадиром будівельної бригади в Ольгополі колишнього Чечельницького району. Нині це село є центром громади, і слава про нього сягнула далеко за межі області. Його називають і маленькою Швейцарією, і  новим обличчям українського села, і приємним винятком з правил. Успіхи громади нерозривно пов’язані з діяльністю СТОВ “Агрофірма “Ольгопіль”, яку очолює Павло Євгенійович Каленич. Чимало починань щодо благоустрою різних об’єктів громади фінансує товариство, але не меншу частину – особисто Павло Євгенійович. Він вже давно здобув славу благодійника та філантропа. Усі ці роки Надія Павлівна як фахівець найвищої кваліфікації брала під свою оруду найскладніші об’єкти будівництва та реконструкції. І раз по раз, колись зруйноване чи занедбане, поставало добротними новобудами, надійними, облаштованими за всіма сучасними  уявленнями та вимогами.

-Робота ніби і не жіноча, але я вибрала цей фах, і ні на хвилину про це не пошкодувала. Хоча батьки й переконували, що треба йти до педагогічного чи медичного училища, – я була непохитна: вступатиму до будівельного! І вступила до Кіровоградського будівельного технікуму. Там познайомилась  із майбутнім чоловіком, і по закінченні училища ми, вже сімейною парою, приїхали до Ольгополя за направленням до місцевого міжколгоспбуду.  Згодом перейшла до колгоспу, який після кількох реформувань перетворився на СТОВ. Відтоді є бригадиром будівельної бригади “Агрофірма “Ольгопіль”. Не можна сказати, що раніше будівництво чи ремонтні роботи в селі не проводились, але відтоді, як господарство очолив  Павло Каленич, своєрідне велике будівництво у нас не припиняється! – розповіла нам Надія Павлівна.

За ці роки жінка, яка родом з Лісничого Бершадського району, зріднилась із селом та його людьми, тут разом із чоловіком вони власноруч побудували дім своєї мрії, виховали сина та доньку. На жаль, чоловік Василь вже відійшов у вічність, а нині серце Надії Павлівни зігрівається успіхами дітей, онуків та правнучки. І, безумовно, не перестає тішитись від збудованого, відремонтованого, створеного.

-За це я і люблю найбільше свою роботу: її результат видно одразу, і залишається він на багато-багато років! Я дуже щаслива, що працюю з талановитими, працелюбними людьми, будівельниками найвищої кваліфікації. Саме завдяки їх умінням та професіоналізму  наш Ольгопіль розквітає, стає сучасним, ми будуємо щось нове і відновлюємо старі об’єкти. Не кожне місто може похвалитись такими сучасними, комфортними будівлями та цивільно облаштованими територіями відпочинку, як наше село та й громада в цілому, – віддає належне своїм колегам та підлеглим наша співрозмовниця.

– Щоб ми робили  без бригадира Івана Білошкурського, каменяра і бетоняра, як не оцінити золоті руки каменяра Славка Лудена, які майстерні плиточники в бригаді  Миколи Кушніра!  

А про власні успіхи, авторитет, надзвичайне працелюбство і талант керівника скромно мовчить. Адже за вдачею Надія Павлівна стримана та небагатослівна, вона вважає, що найбільш промовисто про людину говорять саме плоди її трудів. А їх ген-ген скільки! Коли прошу перелічити об’єкти, над якими працювали останній рік-два, вона наводить вражаючий список.

-Цього літа ми зробили реконструкцію середньої школи, повністю її перекрили, оздобили фасад, облаштували територію навколо будівлі, зробили освітлення, виклали 1300 квадратних метрів бруківки. А зараз закінчуємо благоустрій лікарні. Внутрішні  роботи закінчили  минулого року (це старезна будівля, якій понад 100 років),  а зараз дійшла черга до зовнішніх робіт  –   облаштовуємо під’їзди, встановили фонтан, зробили доріжки, стелемо бруківку. Варто згадати, як минулого року за 3 місяці повністю реконструювали житло для лікарів – готували його для сімейного лікаря та педіатра. Житло для лікарів викупляли на вторинному ринку, тож  ми замінили всі комунікації, парове опалення, водогін, електропроводку, каналізацію – від стелі до підлоги все зробили по-новому, – ділиться Надія Павлівна.

За її словами, довгобудів в Ольгополі не буває – усе будується та реконструюється максимально швидко та якісно.

-У нас директор не любить довгобудів, – сміється жінка. – Одразу приступаємо до наступного об’єкта, завжди, завжди є завдання. За всі ці роки не пам’ятаю і місяця, щоб не було роботи! – розповідає.

На рахунку очолюваних Тимошенко бригад – побудова складу для зерна, забетоновані ділянки для вантажівок, що його перевозять, ремонт у транспортних майстернях, новесенькі плити на підлозі у гаражах – раніше через болото там і кроку не можна було ступити, а тепер хоч у босоніжках ходи; для працівників облаштували кімнату відпочинку і душову, на території розбили сад і квітник з трояндами. Вони зробили доріжку “Здоров’я” біля контори, встановили спортивний майданчик, облагородили парк. Доклали рук і до знаменитого ольгопільського «Мамонта». Ремонт у кухні дитячого садочка виконували теж бригади Надії Тимошенко.

І не лише в самому Ольгополі дбають про відновлення та ремонт соціальних об’єктів. У Демівці, що входить до складу громади, теж думають про гарні умови для людей – для цього виділяє кошти агрофірма та Павло Каленич. Ремонт школи, облаштування нової сучасної зупинки з освітленням замість занедбаної старої – мінімум, що встигли зробити останнім часом.

 Не віриться, що всі ці масштабні проєкти і об’єкти будівництва очолює жіночна, небагатослівна, доброзичлива Надія Тимошенко. У її підпорядкуванні – кілька переважно чоловічих бригад, і ніколи справа не доходить до підвищення голосу, криків, негараздів. Усі робочі суперечки вона вміє конструктивно вирішити, створити теплу робочу атмосферу, заохотити  людей до праці прикладом власної відповідальності. По-материнськи добра і по-материнськи справедлива та вимоглива. За це й цінують, поважають та шанують її люди. Віриться, що ще багато добрих будівельних справ та звершень зможе реалізувати на радість громаді.

Юлія РАЗАНОВА