Михайло КОЛЬЧЕНКО: «ДИВЛЮСЯ ВІДКРИТО ЛЮДЯМ У ВІЧІ»

Нині з відходом від активної діяльності того чи іншого керівника або громадського діяча стало модним говорити, що його епоха закінчилася. Формально це ніби й так, але роки праці такої людини не можна оцінювати прямолінійно, не враховуючи її здобутків, досягнень та й того, що планувала, але не встигла зробити.

Приводом для цього інтерв’ю став ювілей багаторічного міського голови (2006–2020) Михайла Кольченка, який 19 вересня відзначив 60-річчя. Розмова вийшла цікавою, змістовною, адже Михайло Іванович не тільки обізнаний з нинішнім станом справ у громаді як чинний депутат міської ради, а й має за плечима колосальний досвід управління протягом трьох скликань. Знаний він і в області та країні, не раз за ці роки рада та її очільник відзначалися нагородами за свою діяльність.

Нашу невимушену розмову почали із… спогадів про першу каденцію.

– Труднощі почалися з самого початку. Так склалося, що райдержадміністрація і районна рада відійшли тоді від фінансування міста. Але ж не можна було припиняти роботу комунальних служб, постійне постачання води, тепла, вивезення сміття, прибирання вулиць. Щоденно спільно розв’язувалося десятки інших питань.

При цьому не відмовився від послуг досвідчених і знаючих керівників служб, які ще багато років сумлінно працювали на своїх посадах. Цих людей добре знають жителі міста. І хоч нерідко до них з’являлися претензії, всі недоліки й прорахунки швидко усувалися. Хоч ці керівники вже відішли від справ, їх добре знають жителі міста, з вдячністю згадують роки їхньої роботи. Це Борис Трейгер, Володимир Менюк, Олександр Горбенко, Микола Оніщук та інші.

– Михайле Івановичу, будь-яке місто оцінюють перш за все за станом доріг у ньому…

– До їхнього прокладання, ремонту та утримання залучалися надходження з різних джерел фінансування. Не було жодного року, протягом якого ми б не проводили робіт у цьому напрямку. І, до речі, постійно весною оновлювали свіжою фарбою «зебри» на пішохідних переходах.

А список вулиць, які були заасфальтовані чи оновлені, чималий: Ніколаєнка, Думанського, Холодівського, Будкевича, Коцюбинського, Ярослава Мудрого, Шкільна, Хутірська, Кармелюка, Коцюбинського, Транспортна, провулок Черняховського та інші. А ще ж кілометри тротуарів!

– Ви постійно переймалися проблемами водопостачання…

– Так. Поміняли водогони у центрі міста. Облаштували дві артезіанські свердловини для безперебійного забезпечення населення якісною питною водою. Від корпорації «Рошен» прийняли поля фільтрації.

– Проблема збору і вивезення сміття завжди була актуальною, пригадую, що в пресі з’являлися критичні матеріали на цю тему. Але з вашим приходом ситуація поступово поліпшилася…

– Так. Більше того, фахівці навіть визнали наше сміттєзвалище одним із найкраще облаштованих в області. Ми навіть підготували проєкт спорудження сміттєсортувального підприємства. У цьому контексті хотів би ще згадати, що і міський голова, і депутати постійно дбали про впорядкування міста, його вулиць, провулків, площ. Не завжди ця робота була успішною, бо при будь-якій владі знаходилися люди, які смітили скрізь і завжди. Достукатися до їхньої свідомості важко. Але це вже проблема з прорахунками у вихованні такої категорії.

– Михайле Івановичу, працівники і вихованці дитячих садків, батьки щиро вдячні вам і депутатам міської ради попереднього скликання за постійну турботу про ці заклади, увагу до них…

– Без уваги не обходився жоден дитсадок. Ми вкладали кошти у їхній ремонт, закупівлю обладнання, облаштування дитячих майданчиків. А ще ж проводилися цікаві заходи в дошкільних закладах. Все потребувало уваги, зусиль, все робилося, здається, само собою. І все залишається в пам’яті.

– При вас у Бершаді з’явилися ще два будинки культури зі статусом «міський», а хор ветеранів був удостоєний звання народного. Вас часто можна було бачити на масових заходах з участю цього колективу.

– Це було не тільки наше бажання, а й вимога часу: таланти мають зростати не тільки в центрі, а й поза ним. Тож вважав своїм обов’язком перейматися організаційними і творчими проблемами галузі культури, зокрема, хору ветеранів. Постійно підтримував таланти в різних напрямках і проявах.

– Ви нині є чинним депутатом міської ради. Як вам у цьому статусі? Тим більше, що якось несподівано разом з іншими колегами по корпусу опинилися в опозиції.

– Ситуація не дивує. Але незалежно від будь-якого розкладу маємо дбати  не про якісь вузькопартійні, корпоративні чи приватні інтереси, непотизм (влаштування на посади родичів, друзів, кумів), а насамперед про злободенні проблеми громади. Дуже хотілося б зробити більше для її жителів. Але буває прикро, що деякі, на нашу думку, слушні пропозиції, зауваження і доповнення депутатів не знаходять підтримки більшості. У таких умовах важко працювати.

Хотів би пригадати, що при попередньому скликанні в апараті міської ради працювало всього 14 осіб, кожен чітко знав свої права та обов’язки, міський голова систематично звітував перед громадськістю. Не завжди ці звіти проходили в комфортних для тодішньої міської влади умовах, але вони актуалізували проблеми, які потрібно було вирішувати в першу чергу.

Ще намагався під час особистих прийомів уважно вислуховувати всіх відвідувачів, по можливості оперативно вирішувати їхні проблеми, принаймні люди не виходили з кабінету без результату.

– Нині ви маєте більше часу приділити сім’ї, спілкуванню з друзями, улюбленим заняттям…

– Це, безперечно, найбільший позитив у нинішньому моєму статусі. У моєму саду ростуть яблуні, вишні, груші, сливи, черешні та багато інших плодоносних сортів – всього до вісімдесяти дерев. Це ж яка радість – ростити сад і радіти щедрій його віддачі!

– З яким настроєм ви зустріли свій солідний ювілей?

– Найперше, подумки повернувся у прожите і пережите. Ювілей – це не просто один день. Бо й далі підсумовую зроблене за ці роки. Пригадую всякі періоди життя. Працював у різних колективах, у тому числі на керівній роботі, на виборній посаді. Намагався виконувати свої обов’язки сумлінно й чесно, не лукавити, робити більше добра для людей. Найголовніше, що відчуваю зараз: мені не соромно дивитися людям у вічі, і приємно, що більшість земляків при зустрічах сердечно вітаються, радісно посміхаються – життя триває.

– Редакція «Вінниччини» щиро вітає Вас як давнього друга і партнера, до численних вітань приєднуються Ваші колеги та друзі з інших районів.  З роси і води Вам на щедре довголіття!

Вів розмову Федір ШЕВЧУК