«Ми перемогли Росію на рівні духу»

Голова вінницького міського товариства коша Українського козацтва, отаман крайового товариства «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна», засновник підприємства «Подільська Січ» та «ЕкоСервіс» Володимир Воловодюк поділився з читачами «Вінниччини» своїми міркуваннями з приводу наявної військово-політичної ситуації в державі, екоосвіти українців та патріотичного виховання молоді, без якого не можливо виплекати справжніх українців.

• У 2004 році я став співзасновником комерційного підприємства ТОВ «Подільська Січ», що займається збором та утилізацією відходів вторинної сировини у Вінниці та області. Діюча система утилізації та розподілу сміття, яке запропонувала свого часу Вінницька міська влада, не запрацювала належним чином. З нею ще можна було погодитися на першому етапі просування проєкту, але дуже швидко ми зіштовхнулися з повною його профанацією. Люди побачили, що їхнє відсортоване сміття викидається в одну машину, і зневірилися в даному екологічному експерименті. І тому, коли нас переконують, що ми можемо зателефонувати на «гарячу лінію» і повідомити про факт певного незаконного діяння – мало віриться в наказові дії щодо самих порушників. Попри це, з кожним роком екосвідомість українців потроху зростає. Вони усвідомлюють, розуміють і готові долучатися до процесу сортування.

Вважаю, що наш порятунок – перезавантаження всієї сортувальної структури в  місті, на благо якої працюватиме потужна рекламна інформаційна кампанія. Потрібно створити умови для розподілу відходів, встановити достатньо майданчиків для сортування сміття, запустити нарешті в роботу сортувальну лінію, яка вже давно простоює і не використовується за призначенням. Будинки, в яких є ОСББ, також мають брати на себе ініціативу і звертатися до влади за допомогою і сприянням у вирішенні цієї проблеми. Поліетиленові пакети для покупок в магазинах теж потрібно «викорінювати», не брати за них більші гроші, а запропонувати покупцям альтернативу у вигляді екоторбинок та паперових пакетів.

Завдяки геополітичній грі та інформаційній веремії навколо нас Україна отримала прекрасні можливості для розвитку. У першу чергу, ми стали сильніші духом, укріпились як нація і держава. Поволі українці усвідомлюють себе в новій якості, поволі Україна вчиться бути дорослою і самостійною. Тепер війна називається війною, а кожний свідомий чоловік приміряє на себе роль воїна-захисника. У ці дні до багатьох прийшло нове усвідомлення здобутків України в сучасному світі, цінності того, що ми наразі маємо, і головне – рішення і готовність захищати своє – сім’ю, місто, державу. Нас все ще лякають Росією, а ми вже перемогли її на рівні духу.

Щодо територіальної оборони Вінниччини, то хочу наголосити, що війна в Україні триває вже 8 років, і за цей час ми б вже мали налагодити та відпрацювати всі оборонні механізми. Багато що дійсно вдалося здійснити, але існує й чимало прогалин.

Переконаний, щоб ефективно обороняти власну державу потрібно починати з патріотичного виховання підростаючого покоління. Починаючи з 1997 року, я є активним учасником козацького руху. Провідними напрямками нашої громадської діяльності є патріотичне виховання дітей та молоді, відродження українських традицій, розбудова громадянського суспільства. Серед проєктів, що успішно реалізуються багато років роспіль, варто зазначити військово-патріотичну гру «Сокіл-Джура» («Прикордонник», «Оборонець»), фестиваль звичаєвої культури «Живий Вогонь», козацькі таборування тощо. Потрібно обов’язково проводити виховну роботу не лише з дітьми, а й з педагогами в навчальних закладах. Чомусь саме дорослі надають патріотичному вихованню дітей другорядну роль (на рівні факультативу або гуртківської зайнятості). Держава має брати на себе лідерство в цьому напрямку: пропагувати, зацікавлювати та наставляти. Якщо ми не будемо годувати свою армію, то будемо годувати чужу. Я також виступаю проти відмови держави від строкової служби. Вважаю, що це останній щабель дорослішання молодого чоловіка.

Запит на справедливість в українців був у пріоритеті завжди. Вони не підуть воювати за підвищені тарифи, але точно відстоюватимуть право власного вибору, якщо такий у них намагатимуться відняти. Головне нині – згуртуватися. «Не роздирати» країну на шматки, не дестабілізувати її внутрішньо. Утриматися від мітингів, сварок, конфліктів та пікетів. Сил українцям додасть єдність без паніки та нагнітання.

Якщо говорити про територіальну оборону України, то вона нині перебуває на першому етапі свого формування: вже визначені військові частини, призначено керівництво. До лав тероборони приймаються усі адекватні люди віком від 18 до 60 років, які бажають боронити свою Батьківщину. Вітається вміння стріляти, але якщо таких навиків новоспечений оборонець не має, то його і зброєю забезпечать, і навчать з нею управлятися.

У нас єдиний вихід – ставати сильними самим, а вже потім шукати підтримки в інших. Робити це потрібно через патріотичне виховання, збільшення фінансування і покращення обороноздатності нашої армії, створення осередків територіальної оборони на місцях тощо. Більшість українців розуміють, що нам дійсно є що захищати, і ми  готові боронити свої надбання і здобутки часів незалежності.

Спілкувалася Вікторія МЕЛЬНИК

Фото з відкритих інтернет-джерел