Ми – разом!

Що для нас, шаргородців, Херсон?Звичайне місто, схоже на сотні інших українських міст. Ну хіба що, ми знали про соковиті кавуни Херсонщини, якими ласували наприкінці літа.Знали про безліч затишних місць, де відпочивали. І звичайно, знали, що там живуть херсонці, які нічим не відрізнялись від нас, шаргородців.

   Страшна війна нівелювала чітку географічну приналежність до якоїсь конкретної адміністративної одиниці. Лише на мапах залишились лінії, що вказують, де яке місто, село, район, область. А насправді, мабуть, вперше у світовій історії на теренах України виникла унікальна спільнота, схожа на один суцільний організм. І, як притаманно будь-якому організму, якщо заболить в одному місці, біль передається до кожної клітинки, молекули, атома…

І ми, шаргородці, відчуваємо жахливі муки Бахмута і Бучі, чуємо, як від поривів вітру стогнуть пусті віконниці на розваллях Маріуполя і Лисичанська, бачимо дітей Дніпра і Одеси, які вже ніколи не стануть дорослими. Нам щемлять кровоточиві рани  Харкова, Києва, Вінниці, Чернігова, Гостомеля, Волновахи, Миколаєва, Запоріжжя, кожного куточка, куди доповзли страшні пазурі війни, залишаючи по собі горе та страждання.

Так само не оминула нас трагедія Херсона. Міста, яке, переживши окупацію, все одно залишалось українським і дочекалось ЗСУ. А зараз піддається нищівному бомбардуванню рашистів та опинилось на краю гуманітарної катастрофи. Вся Україна допомагає херсонцям вижити. І наша Шаргородська громада не стала винятком.

Жителі Шаргородщини привозили на централізоване місце збору міської ради картоплю, столовий буряк, моркву, капусту, цибулю, різні види консервації, смаколики. Там продукцію фасували і вантажили, готуючи до відправки. 

Оголошуючи збір допомоги для Херсона, міська рада просила приносити городину, яку люди вирощували самі. Адже вже не вперше збирається подібна допомога для ЗСУ, переселенців, малозабезпечених тощо, і можливості людей не безкінечні. Ще й у такий нелегкий час. Тому до сліз пронизували непоодинокі випадки, коли шаргородці, хто не мав власної городини, купували її на базарі, аби лише долучитись до збору. «Ми не хочемо бути осторонь», – казали вони.

«Я вдячний кожному жителю Шаргородської громади за щирість та щедрість. Пишаюсь вами! Дякую Богу, що маю таку опору, підмогу та надійне плече! З упевненістю можу сказати, що ми непереможні, разом ми сила! Війна принесла на нашу землю велике горе, але згуртувала нас. Ми єдині у прагненні свободи та миру для України, готові допомагати та підтримувати одне одного», – написав на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук голова Шаргородської міської територіальної громади Володимир Барецький.

Він також подякував голові ФГ «Врожайне» Анатолію Дідику та голові ФГ «АгроДАР» Сергію Дідику, які надали транспорт. А начальник одного з відділів Шаргородської міськради Юрій Івахов, Анатолій Дідик та водій-АТОвець Олександр Моркот доставили вантаж на волонтерський центр Херсонщини. Через постійні обстріли міста та його околиць туди було непросто добратись. Але попри все херсонці отримали близько 25 тонн гуманітарної допомоги від шаргородців.

… Читаю подяку, яка надійшла з Херсона, і як обухом по голові, слова «…Наші люди завдяки вам не будуть голодні…». І це в 21 столітті в цивілізованому сучасному світі людям загрожує голодомор?! 

Та хіба можна назвати кляту русню «цивілізованим світом»!? Ні, то ненависна мерзота, слизька і бридка, яка знайде свою загибель на українській землі, бо проти неї повстала не лише армія, не лише волонтери, не лише окремі патріоти. За свою свободу та незалежність бореться унікальна спільнота, яка називається УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.

Інна ФРІДКІНА,

депутат Шаргородської міської ради