Молода фермерка з Вінниччини вирощує перець і готує воїнам обіди
Катерина Олійник з села Клекотина на Вінниччині вирощує перець під власним брендом «Кучерява фермерка», пише vinnitsa.info.
– За освітою я вчитель географії та біології, економіки та туризму, навчалась в Київській області. Трохи пропрацювала за спеціальністю, але потім зрозуміла, що професія вчителя – не моє. Звільнилась та переїхала до села. Планувала тимчасово там пожити, поки не знайду, чим далі в житті хочу займатись. Тоді я вирішила посіяти перець, вибрала інтенсивну технологію, побудувала теплицю. Висіяли перший урожай насіння, і на тому мої гроші закінчились. Зізнаюсь, що не планувала займатись саме цією культурою, але коли виростила перший урожай перцю – була вражена. Він зовсім не такий на смак, як в магазинах – смачніший. Це мене захопило. Перець може бути солодким, або ні, з цитрусовими нотками, чи горіховими, може бути гострий. Це вже четвертий рік, як я саджаю перець і чекаю урожаю з нетерпінням, – розповідала Катерина Олійник.
Фермерка встигає поєднувати роботу в теплиці із волонтерством. Вона готує воїнам консервовані обіди, які можуть зберігатися в реторт-пакетах до 2 років. Наразі вона уже виготовила понад 2000 порцій, якими вже посмакували бійці на передовій.
– Все почалось із того, що мій найкращий друг в перший тиждень повномасштабного вторгнення пішов добровольцем в тероборону. Через деякий час його відправили на передову. Влітку він вийшов на зв’язок і розказав, що там все дуже складно, і були такі дні, коли не було, що їсти. Готувати не можна було, бо це розсекретило б їхні позиції, не було можливості й доставити провізію. І хлопці їли сухі макарони та сухарі хліба, щоб вижити. Тоді я вирішила, що потрібно допомогти йому. У мене є туристична спеціальність, я знала, що є такі сухпайки, які довго зберігаються, як консерви. Їх можна кинути у наплічник, і вони нічого не важать. Почала шукати технології виготовлення. Знайшла відео американських блогерів і почала готувати перші каші. Це була гречка з овочами та м’ясом. Сам пакет важить близько 20 грамів. Порівняно зі скляною банкою – це разюча різниця, – розповідала Катерина.
– Зараз в мене два автоклави. За день можу приготувати 50 пакетів консервованих обідів. Готую гречку, булгур, ячмінну кашу. Такі обіди зручно взяти з собою в окопи, можна просто кинути в кишеню. Я вже відправила воїнам на передову близько 2000 пакетів. Мені в цій справі допомагає чоловік, а також знайомі. Крім волонтерства, я розвиваю власну справу. Прагну покращити життя в українському селі, допомогти людям подивитись на речі, що їх оточують, по-іншому, з любов’ю, – підсумувала бесіду підприємиця.
