Навчають матері-лікарі…
Нинішнє життя скупувате на яскраві позитивні факти, але вони все-таки трапляються на нашому шляху гарними поодинокими квітами. А коли до них ще вдається додати однорідного позитиву з минулого, виходить розкішний, просто казковий букет дивовижного фактажу…
Працюючи якось у селі Кам’яногірка колишнього Оратівського району, зустрів там сімейну лікарку з Оратова Наталію Гуменюк. Свого часу наші старші діти навчались в одному класі, тому саме про них ми й розговорились. Донька Наталії Федорівни Надійка теж стала лікарем, нині працює кардіологом в Іллінецькій міській лікарні, має належну репутацію і як людина, і як фахівець, і як прихильниця здорового способу життя. Частенько її іллінчани зустрічають на тутешньому стадіоні з дітками – дев’ятирічною Анею та семирічним Дмитриком, які належать до кращих маленьких спортсменів міста.
І раптом я згадав те, що вже призабулось. Саме тато Надійки Олександр Миколайович, теж лікар, красувався в Оратові на селищному пляжу чи не найкращою спортивною фігурою-«рамою» у формі трапеції, на якій аж вигравав кожен мускул, коли він плавав чи пірнав. А Наталія Федорівна запам’яталася як одна з організаторів баскетбольних змагань у місцевих спортзалах, різноманітних вправ, ходінь та пробіжок на стадіоні і своїх та навіть сусідських діток до цього змалечку привчала. У Надійки, а точніше – вже в Надії Олександрівни, є менший двома роками брат Сашко. Він, до речі, теж лікар. І працює на Хмельниччині – батьківщині Олександра Миколайовича. Також із спортом дружить – постійно грає у баскетбол, футбол, щоранку бігає, а також займається моржуванням.
…Після фотографування на міському стадіоні в Іллінцях починаємо розмову з Надією Яременко.
-У мене справді спортивна родина, – усміхається співбесідниця. – Батьки обоє ще під час навчання в медінституті займалися легкою атлетикою, мали певні успіхи. Тато 1980 року навіть проніс олімпійський вогонь біля села Петрик колишнього Літинського району. Всю відповідну атрибутику зберігаємо як найдорожчу реліквію. І з чоловіком своїм Юрієм, який працює змінним інженером на газокомпресорній станції, я познайомилась у спортзалі, бо він захоплюється багатьма видами спорту – насамперед вільною боротьбою і навіть важкою атлетикою. Аня з п’яти років ходить на дзюдо, Дмитрик – уже повним ходом займається легкою атлетикою…
І ніби на підтвердження цих слів, хлопчик після розминки вигукнув: «Мамо! Засікай одне коло!», рвонувши навколо футбольного поля. Пробіг із гарним результатом – мати похвалила. Трішки перепочивши, знову побіг і дещо поліпшив попередній результат. Сестричка ж тим часом робила сальто на футбольному полі. Згодом діти почали бігати стометрівку наввипередки. Мати дивилась й знову усміхнулася:
-Є в нашому місті дитячі футбол, дзюдо, бокс… Але хочеться, аби ще більший вибір секцій був, щоб усі змалечку привчалися до фізкультури і спорту. Тоді місто стане незрівнянно здоровішим. Це вже кажу як кардіолог. А ще я маю пройти спеціалізацію спортивного лікаря. Перед змаганнями за відповідними довідками – допусками до змагань – доводиться їздити у спортивний диспансер Вінниці, а надалі їх можна буде брати на місці. У цілому спортивна база в нас непогана, як і все місто, тому в майбутнє дивлюсь з оптимізмом.
А далі Надія Олександрівна знову заговорила вже як кардіолог:
-Поява серцево-судинних захворювань залежить від багатьох факторів. Це і режим харчування, і наявність зайвої ваги, і психо-емоційний стан людини, і генетичний вплив. Але дуже багато важить наша рухливість. Бо в тих, хто веде переважно сидячий спосіб життя, організм конкретно «вимикається». У нас, лікарів, теж чимало писанини, забагато сидимо за робочими столами. Тому після цього мені особисто хочеться не лише на заняття з фітнесу, що проводяться у школі-гімназії №2. Стараюсь щоденно якомога більше часу бути в русі. Рекомендується не менше 30-40 хвилин помірної фізичної активності протягом кожного дня. А до таких навантажень належать ходьба, їзда на велосипеді, біг підтюпцем, плавання. Дощ – не дощ, а ми звикли ходити! То – не просто сучасна мода, а необхідність. Виходить, знаючи це все теоретично, своїм пацієнтам показую приклад на практиці. І звертаю увагу, що кого часто бачу на стадіоні, з тими дуже рідко зустрічаюсь у себе в робочому кабінеті кардіолога.
Микола КАВУН
Фото автора і з сімейного архіву героїв.
смт Оратів – м. Іллінці
