Надія на справедливість ще залишається…
Переді мною два офіційних документи – копії вироків Могилів-Подільського міськрайонного суду, датовані 3 липня 2020 року і 16 травня 2022 року. Обидва по обвинуваченню Сергія Г. 1967 р. н., уродженця та жителя села Золотогірка колишнього Мурованокуриловецького району у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
За першим вироком колегія з трьох суддів визнала Сергія Г. невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдала його, а під час повторного судового розгляду інший суддя, розглядаючи справу одноособово, винесла вердикт – «винний» та обрала покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Що змінилося за два неповних роки і чому така полярність у призначенні покарання? Що стало причиною повної деградації моральних відносин у великій родині, що мешкає у віддаленому селі на кілька «живих» дворів, де всіх жителів можна на пальцях порахувати?
Спробуємо частково розставити крапки над «і».
Сергій – молодший син у сім’ї Дмитра та Лідії Г. Є ще на чотири роки старший Валерій. Тато і мама працювали в радгоспі, хлопці відслужили в армії і обидва одружилися. Валерій взяв жінку Людмилу, в якої на той час була дитина від попереднього чоловіка – дочка Алла, а Сергій привів до батьківської хати дівчину Ірину із сусіднього села…
Непросто було вжитися трьом сім’ям в одній оселі, і батьки вирішили купити старшому синові окрему хату. Невдовзі у Валерія та Людмили народилися сини Валерій та Віталій, а Сергію та Ірині Бог не дав дітей, але племінників вони любили як своїх рідних.
- Все, здавалося б, в їхніх сім’ях добре, якби не одна біда – горілка, – далі розповідає сусідка Сергія та Ірини Станіслава Гнатюк. – Валерій – любитель оковитої і Людмила теж собі в цьому не відмовляла. І як наслідок – старший їхній син народився з психічними відхиленнями, а Алла теж навчалася в спецшколі для розумово відсталих дітей. Тільки Віталій, дякувати Богу, був розумним і красивим хлопчиком. У зв’язку з цими обставинами сім’я Валерія потрапила в поле зору соціальних служб на той час Мурованокуриловецького району…
Та саме страшніше почалося тоді, коли підросла Алла. «Закінчивши» спецшколу, вона зразу ж вискочила заміж і народила сина Василька. Життя з першим чоловіком не склалось, оскільки вона теж уже заглядала у чарку. Вийшла заміж вдруге, народила дочку Кармеліту, завагітніла втретє…
Старший син виявився тягарем для мами-п’яниці, і вона вирішила його… продати. Але міліція викрила цей злочин. Тодішньому другому чоловікові Алли дали реальний тюремний термін, а її чомусь залишили на волі… Про цей випадок писали всі місцеві та центральні газети України, знімали телепередачі… Через деякий час Алла народила дочку Адріану.
Оговтавшись від тимчасового переляку, жінка не взялася за розум, а продовжила своє розгульне життя. Її трьома неповнолітніми дітьми більше займалася бабуся Людмила, хоч і у неї не було їм солодко – вони завжди належали самі собі…
На той час батьки Валерія та Сергія уже повмирали. Сергій та Ірина так і залишились у батьківській оселі. Добре хазяйнували – тримали корову, свиней, домашню птицю, обробляли два великих городи. Хоч і Сергій теж любив причаститися чаркою, але дружина тримала його в руках…
Оскільки в селі було багато порожніх хат, то й Алла переселилась у добротний будинок з господарськими будівлями і городом. Але хазяйнувати вона не хотіла – стала гендлювати чоловіками. Вона їх змінювала майже щомісяця, діти ходили облудом, голодні та холодні. Вона з ними десь то виїжджала, то знову з’являлася, то залишала в своєї мами, а сама зникала бозна-куди… Коли ж поверталась, то завжди з якимись компаніями і влаштовувала тоді такі п’янки-гулянки, що гуділа вся Золотогірка… А щоб маленька Адріана нікому не заважала, їй підливала в пляшечку з молоком горілки, і дитина спала цілими днями, а старших просто виганяла геть із хати…
Не раз вони приходили до дядька Сергія і тьоті Іри, де їх годували і вкладали спати. Багато разів соціальна служба вирішувала забрати дітей з цієї так званої «сім’ї», але чомусь роками нічого не змінювалося…
І сталося те, до чого все йшло. 5 липня 2019 року хтось познущався над маленькою Адріаною. Їй на той час було шість років. 4 липня все сімейство – дід Валерій, Алла з дітьми знаходились в сусідньому селі Житники, куди в черговий раз переїхала Алла з новим співмешканцем. Там вони збиралися святкувати Івана Купала, але чомусь ввечері того ж самого дня дід привів маленьку внучку до бабусі Люди. Наступного дня вона виявила на спідній білизні Адріани плями, схожі на кров…
Ця неприємна новина дійшла до райсоцслужби. Почались перевірки. Виявилося, що до статевого органу дитини було одноразове проникнення якимось тупим предметом, пальцем чи олівцем, чи ще чимось подібним…
Пройшло майже десять днів, і внаслідок значного соціального резонансу в невеликому районі та щоб не впала підозра на когось з цієї сім’ї, Людмила з Аллою поїхали до райвідділу поліції і написали заяву на Сергія Г., бо «він заходив в той день до них зранку, помагав косити сіно…». І все! Подію розтрубили – над дитиною познущався дорослий родич!
Хоча у селі люди переконані, що це наклеп на Сергія. І причина вся в тому, щоб забрати батьківську доглянуту хату: Сергія в тюрму, а Ірину вигнати…
Дуже жаль, що у всьому цьому об’єктивно не захотіли розібратися ті, хто проводив розслідування і хто відміряв Сергію десять років позбавлення волі.
У зв’язку з апеляційним оскарженням останнього судового рішення, до сьогодні суд не поставив крапку в даній справі, і у Сергія Г. ще залишається надія на дійсно справедливий суд.
Віктор Зеленюк.
Мурованокуриловецька громада.
