Наймолодший зварник 45-го

Талановитий зварник – скарб для будь-якого підприємства. 45-му ЕМЗ в цьому плані пощастило. Тут працює кілька зварників, про яких кажуть – «фахівець від Бога». Серед них і 25-річний Анатолій Трачук – один із наймолодших працівників підприємства. Незважаючи на вік, хлопцю доручають виконувати завдання, які інколи бувають не під силу навіть працівникам із багаторічним стажем роботи.

– У нас був старий зварник, 78-річний Микола Миколайович Приймак, який один заварював шви в трубопроводах високого тиску. Але він пішов на заслужений відпочинок. Його колеги бідкались, що тепер не буде кому створювати такі з’єднання. Приходили досвідчені спеціалісти, бралися за цю роботу і не змогли її подужати. А молодий хлопчина – Анатолій Трачук – спробував, і у нього вийшло, тепер він зварює такі трубопроводи,– розповідає майстер заготівельної дільниці цеху з виготовлення автоцистерн Олександр Кшановський. – Анатолій – хороший хлопець, добросовісний, беручкий. Зварник із нього буде висококласний. Хочемо дати йому вищий розряд, ніж той, що у нього є зараз, бо він того заслуговує.

І справді, коли дивишся, як Анатолій Трачук працює, складається враження, що спостерігаєш за роботою художника: він весь зосереджений, повністю зливається з тим, що робить, весь поринає у світ вогню і металу. Перш ніж приступити до роботи, вдумливо вивчає креслення, уважно підбирає необхідні деталі і складові. А далі – цех  наповнюється «світломузикою» біло-синіх спалахів і «кулеметними» чергами потріскувань від працюючого зварювального апарата. Мить – і всі деталі постають з’єднаними в одне ціле, наче так і було. Шви на стиках рівномірні, красиві, наче намальовані. Анатолій і справді їх малює, – за допомогою зварювального пістолета, електричної дуги і розплавленого сталевого дроту.

Анатолій Трачук народився у селі Печера Тульчинського району. Ще в шкільні роки полюбив майструвати з металу. Каже, що цьому завдячує своєму шкільному педагогу з трудового навчання.

– У нас був хороший вчитель праці – Григорій Іванович Шаталюк, – чудовий наставник, майстер, сам виготовляв різні механізми і деталі,– розповідає Анатолій. – Григорій Іванович організував у школі гурток, який я постійно відвідував із четвертого класу. Він навчав нас працювати на фрезерному і свердлувальному верстатах, показував, як заточувати свердла, навчив працювати з «болгаркою» і багато іншого.

Яку професію обрати після школи, юнак особливо не замислювався. У старших класах пробував займатись тваринництвом, вирощував свиней і худобу. У нього це виходило. Але фермером так і не став. Аграрія в душі Анатолія переважив металіст. Особливо на вибір професії вплинув приклад його вітчима, Олександра Володимировича Шевчука – електрогазозварника. Спостерігаючи за його роботою, у хлопця виникло палке бажання самому цим займатись.

– Мій вітчим хоча й зварник-самоучка, але висококласний спеціаліст, дуже якісно зварює трубопроводи опалення, за що його шанують і поважають люди, – розповідає Анатолій Трачук. – Одного разу в школі, де вітчим працює охоронцем, прорвало трубу. Ремонтувати її приїжджали  зварники з району, три дні гралися і нічого не змогли зробити. Директор школи попросив подивитися трубопровід нашого Олександра Володимировича, який за 20 хвилин з усім впорався, і все запрацювало, і працює й по сьогодні. Я бачив, як він виконує зварювальні роботи, і мені це дуже сподобалось, тож загорівся бажанням опанувати цю спеціальність.

Після закінчення школи Анатолій Трачук навчався у Немирівському професійному ліцеї, де опанував професію електрогазозварника. Потому кілька років неофіційно був найманим робітником. Каже, коли почав працювати за професією, усвідомив, що те, чому навчали в училищі, дещо відрізняється від того, як воно є на практиці. Зокрема, що роботу можна робити швидше і якісніше.

А потім доля несподівано привела Анатолія на 45-й завод. 

– Одного разу зустрів свого земляка Андрія Михайловича Барана, який уже багато років трудиться на 45-му заводі зварником. Він розповів мені про це підприємство, що сюди можна прийти на роботу. Його пропозицію мене зацікавила. Спершу три місяці був на випробувальному терміні слюсарем. Потому мене перевели зварником. Увійти в курс справи мені допомагав Андрій Михайлович. Він мене багато чому навчив у зварювальній і слюсарній справі. За це я йому щиро вдячний, – схиляє голову Анатолій.

На 45 ЕМЗ Анатолій Трачук прийшов 1 вересня 2017, пропрацював два роки і.., вирішивши спробувати закордонного хліба, поїхав до Польщі. Працював там підсобником на будівництві. Через рік, в грудні 2020 року, повернувся назад на 45-й. Каже, – тут краще.

– У Польщі я працював на будівництві бетонної огорожі на залізниці. Робота весь час на відкритому повітрі, в будь-яку погоду, по 10-12 годин, інколи по 14, без відпочинку, умови не найкращі. Не те що на 45-му, де ти працюєш в приміщенні, маєш можливість перепочити, – посміхається зварник.

Нині Анатолій Трачук зварює комунікації на всі паливозаправники і автоцистерни, які виготовляє підприємство. У разі необхідності виконує будь-яку іншу роботу з металом. Зварює метал товщиною від 0,8 до 15 міліметрів.

– Я дуже люблю свою роботу, зварювання деталей, стає приємно на душі, коли щось якісно роблю, – ділиться майстер. – Мені подобається тут працювати, хороший колектив, всі дружні. Одна проблема, зараз роботи мало, а у нас зарплата залежить від виробітку. Роботи я не боюсь, мені чим більше, тим краще, готовий працювати хоч до 20.00. По зарплаті тут мене все влаштовує, вона у мене була б не менша ніж у Польщі, якби я тут працював  по годинах, як там.

Анатолій прагне розвиватись, набувати нових висот у своїй професії, мріє опанувати нові напрямки в електрозварюванні.

– Хотів би освоїти аргонно-дугову зварку. Тому що, буває, потрібно з’єднати зварюванням деталі з нержавіючої сталі чи алюмінію, і тут необхідні спеціальні знання, вміння і досвід. Бо це дуже непроста річ, дані метали дуже плавкі, з ними потрібно бути обережними, – пояснює зварник. – У цеху №2 у нас застосовують аргонно-дугову зварку, зварюють алюміній, нержавіючу сталь вольфрамовими електродами. Планую повчитися у майстрів цього цеху, як працювати в цьому напрямку.

Зварник розповідає, що не любить пасивного ставлення до роботи, постійно займається самоосвітою.

– Дивлюсь в інтернеті багато відео про те, як працюють на великих підприємствах досвідчені електрогазозварники. Вони проводять для усіх бажаючих майстер-класи зі спеціальності, розповідають про тонкощі професії, вчать, як краще, ефективніше і простіше виконати те чи інше з’єднання, – зауважує Анатолій Трачук. — В цілому, хотів би освоїти якнайбільше виробничих технологій, пов’язаних з моєю професією. Наприклад, хочу спробувати газозварювання. В училищі нам показували, як це виконується, але потрібна практика. Думаю, згодом все це освою.

Юлій ВІННИЦЬКИЙ