«Нам ще й вітер в спину…»

Микола Мельник про себе, друзів і… «Поплавок»

На крутих і суворих узгір’ях життя не заблукала його доля, не обманула і стороною не обійшла. Зоотехнік за фахом, рибовод за посадою, будівельник – за покликанням, за вдачею – працелюб і оптиміст, таким знають в області й Україні директора СТОВ «Прогрес» Миколу Івановича Мельника.

Він сьогодні залишився єдиним діючим керівником у Барській громаді ще з радянської епохи. Не фермер у звичному розумінні цього слова, а сучасний менеджер, якому випало вписати свою вагому сторінку в історію рідного краю.

Напередодні професійного свята працівників сільського господарства наша розмова з Миколою Івановичем про нього, про його друзів і останнє будівельне дітище – оздоровчий комплекс «Поплавок»…       

• Отже, з якого часу ви працюєте в рибгоспі, хто вам запропонував цю посаду та відіграв важливу роль у становленні як керівника?
• Після закінчення Кам’янець-Подільського сільгоспінституту я працював зоотехніком Ялтушківського селекційного пункту, потім головним зоотехніком Барського району, а у червні 1981 року запропонував мені нову посаду  Григорій Іванович Рудий, тодішній директор Вінницького облрибкомбінату за погодженням із першим секретарем Барського райкому партії Андрієм Івановичем Кінщаком. Це були авторитетні керівники, від яких я навчився працювати з людьми, бути дисциплінованим і вимагати від підлеглих  виконавчої дисципліни.  Вони передали мені вміння працювати над собою, постійно підвищувати професіоналізм, впроваджувати у виробництво нові технології та розбудовувати рибне господарство.
• Які важливі спогади залишили слід у вашій свідомості і чим займаєтесь в даний час?
• Усе, чого вдалося досягти – заслуга трудового колективу. Нашим спільним девізом є слова:  «Не зупинятися на досягнутому». Своєю діяльністю ми постійно доводимо, що рибоводна галузь має перспективи в Україні. А повертаючись у прожиті роки, весь час пригадую людей з якими трудився поряд. Це були працьовиті, відповідальні та професійно підготовлені кадри, які сумлінно виконували свої обов’язки.

Сьогодні, окрім вирощування риби, ми ще ведемо аграрний бізнес, орендуючи 500 гектарів землі, на якій сіємо зернові й технічні культури, займаємося виготовленням комбікормів для риби. Загалом, наш рибгосп став сучасним багатогалузевим господарством. А якщо образно, то до всіх наших старань нам ще й вітер в спину…

• За ваші сорок років на посаді директора змінився, мабуть, весь колектив підприємства? Чи, може, ще хто залишився з тієї першої обойми?
• Знаєте, ці десятиліття збігли, наче вода у Лядові, минула ціла епоха. Великої плинності кадрів у нас не було, але колектив, у якому спочатку числилося 120 робітників, звісно, оновлювався. І я радий, що зараз ще зі мною трудяться ветерани праці Микола Станіславович Моспан, Ольга Володимирівна Баланко та Надія Філімонівна Козяр. А на зміну попередньому складу прийняті  нові люди, нові  спеціалісти,
• Коли і за що вам було присвоєно звання заслужений працівник сільського господарства?
• Цю державну відзнаку я отримав у серпні 2007 року за особистий внесок у розвиток рибної галузі України та за високі економічні показники  порівняно з іншими рибними господарствами. Наше підприємство добре знане в державі серед підприємців-фермерів, які займаються розведенням риби. Цьому спряють навчальні семінари-наради, які вже багато років я організовую на базі СТОВ «Прогрес». А щодо науки, то на основі виробничих показників нашого господарства два рибоводи стали кандидатами сільськогосподарських наук.
• Як на вашу думку, коли було легше працювати, тоді, при Союзі, чи – тепер?
• Якщо віддаватись роботі по-справжньому, то легко не буває ніколи. Я завжди ставив і ставлю на перше місце відповідальність і бажання щось змінити на краще. А якщо провести паралель між минулим і сьогоденням, то різниця, звісно, помітна неозброєним оком. При радянській плановій системі господарювання все давали і все забирали, корми по фондах (нарядах) поступали, рибу, згідно з рознарядкою ми поставляли в конкретні міста, гроші на будівництво давали, тільки засвоювати потрібно було…

Зараз же за все мусиш думати сам – про корми, про реалізацію риби, про будівництво і зарплату людям…

Прикро, але до такої самостійності не всі керівники були готові, не всі зорієнтувались у ринкових умовах, і більшість господарств розвалили й пустили з молотка. А наше підприємство і при Союзі було в числі кращих, і зараз виглядає не гірше. Як кажуть: втримались на плаву за різних підводних течій  і хвиль крутих…

• Вас ті хвилі не збили з послідовного будівничого курсу…
• І будьте певні, вже не зіб’ють!  Ми будували житло для людей, гаражі, склади, дамби, водоспуски та інші об’єкти. Мені важко все перерахувати. Будівництво – це моя стихія, і я задоволений своєю роботою. Риби буває більше – менше, зернові дають різні врожаї, а от те, що побудовано – все залишиться для людей на роки. Нещодавно я побудував оздоровчий комплекс «Поплавок»…
• Давайте поговоримо про нього більш докладніше.  
• Той, хто вперше потрапляє сюди, ще при в’їзді захоплюється охайністю, затишком і чистотою в прекрасному куточку природи на березі річки Лядова. Та це лише початок хороших вражень. Бо перебування в «Поплавку» приносить лише позитивні емоції. З моєї ініціативи, «Поплавок» почав функціонувати ще з весни нинішнього року. І так сталося, що про  оздоровлення мене змусили подумати власні хвороби – якщо ти сам можеш покращити своє здоров’я, то зможеш допомогти і людям. Так вийшло й насправді – спочатку я сам укріпив своє здоров’я, а потім друзям запропонував пройти лікувальні процедури. Згодом до нас почали приїздити люди, яких турбують захворювання  суглобів, ревматизм, артрит, остеохондроз, тромбофлебіт, подагра, запалення сечового міхура, перевтома, безсоння…
• Які рослини використовуються в оздоровчому комплексі?
• Використовуємо в основному лікувальні рослини, які зібрано в лісах та на лугах довколишньої округи. У пригоді стають поради лікарів для приготування в чанах за спеціальною технологією хвойних ванн з додаванням м’яти, звіробою, кропиви, меліси та рум’янку.

Окремо  в чанах використовуємо молоду кору верби, яку збираємо весною, верхівки гілок, суцвіття, а також – молоду кору дуба та інші рослини.

• Які є відгуки людей, хто оздоровився в оздоровчому комплексі «Поплавок»?
• Наскільки мені відомо, хто приймав лікувальні ванни у наших чанах та відпочивав у  готелі, всі задоволені, скарг немає. Я  знаю особисто близько пів сотні людей, у кого зникли проблеми з хворобами опорно-рухової системи. 

І це мене дуже радує. Я задоволений, що оздоровився сам і для великого загалу земляків створив прекрасну базу відпочинку. Я раніше й думки не припускав, що буду ще й таким чином приносити користь людям, значить, недарма проживав на цьому світі, а це саме основне в житті…

• З яких населених пунктів приїздять люди в оздоровчий комплекс «Поплавок»?
• Географія досить широка – Київ, Житомир, Хмельницький та область, Вінниця та область, а от із нашого, колишнього вже Барського району мало людей буває. Є у мене з цього приводу дві думки: може, не знають про його існування, а може, нехтують своїм «під боком» та ще й з дешевими послугами, от якби це було за кордоном втридорога, туди б швидше поїхали, бо такий у нас менталітет – все заграничне величне…

До речі, учасники АТО/ООС і нашого підприємства оздоровлюються безкоштовно.

• Який графік роботи оздоровчого комплексу і які послуги там надають?
• Готель працює цілодобово – 8 номерів на 16 людей. Маємо два чани:  один у закритому приміщенні, другий – під відкритим небом, в літній альтанці. Зазвичай чани використовуємо  з 8.00 до 18.00, а за замовленням можемо працювати  до 22.00. Є у нас кухня, зал, літні альтанки.

Кожен відпочиваючий має можливість зловити форель, коропа, щуку, і тут же на кухні йому приготують здобич – підсмажать чи зварять смачну юшку. У літній період працюють два басейни 30Х15 із водними гірками.

Є гірка для дітей із теплою водою, в басейні встановлено гідромасаж і фонтан. В іншому басейні плаває риба, а поряд облаштовано альтанку на десять посадкових місць.

У селі Лядова, за кілька десятків метрів від «Поплавка», відкрили магазин товарів широкого вжитку. Торгову точку тут ліквідували 20 років тому. Тож місцеві жителі дуже задоволені.

• Я знаю, що ви родом із цього села Лядова?
• Так, я народився тут. Після закінчення школи вступив до  інституту, а коли почав працювати в рибному господарстві, то застав у Лядові форельне господарство, яке з того часу розширив, відремонтував старі й побудував нові садки. Цю чудову природну місцевість якраз використав для створення оздоровчого комплексу «Поплавок». Можливо повторюся, але я дуже радий, що так склалася  моя доля, що я маю можливість відроджувати своє рідне село, приносити радість і користь односельчанам.  І дай Боже кожному, хто має можливість, бажання і наснагу, залишити після себе добрий слід на землі там, де все тобі миле й дороге, де виріс, де поховані батьки…
• Що у вас найцінніше?
• З висоти прожитих років скажу так. Найцінніше для мене – давні друзі, які зі мною не одне десятиліття, а також нові, які пліч-о-пліч поряд. Колишніх  друзів у мене немає. Друг не той, що коли-небудь врятував у складній ситуації, і не той, що зробив якийсь  дарунок, а той, з ким завжди приємно зустрічатися, мати спільні інтереси і відчувати, що це взаємно.

Я ціную колектив, з яким працюю. Люди – то найцінніший скарб. Їх треба любити, поважати, за яких я несу відповідальність і я від них маю підтримку і впевненість у завтрашньому дні.

Віктор ЗЕЛЕНЮК Барська громада