«Нас вигнали, щоб «протягнути» своїх…»
–впевнена екс-директор школи №3 Бершаді Тетяна Гончарук
Школа завжди була храмом науки, культури, духовності й моралі. Діяльність вітчизняних педагогів Сухомлинського, Макаренка, Захаренка збагатила скарбницю не лише нашої, але й світової педагогіки. Сьогодні в країні проходить болісний процес реформування освіти. За задумом авторів перемін все повинно бути спрямовано на покращення умов навчання та виховання дітей, оновлення й осучаснення освітньої діяльності. Але що ж відбувається насправді? Знову повернемося в Бершадь після публікації у «Вінниччині» статті «Профанація демократії» (23 червня ц. р.).
Скоро буде три місяці, як тут пройшов конкурс на заміщення вакантних посад керівників загальноосвітніх закладів середньої освіти. З тринадцяти директорів тоді поміняли тільки двох – кращих на теренах колишнього району навчальних закладів Григорія Погончика і Тетяну Гончарук. Чим же вони не догодили новій місцевій владі і чому так нешанобливо вчинили з ними за багаторічний трудовий шлях?
Аналізуючи навколовиборні події, напрошується питання: «Для чого «варилася ця каша» в Бершаді?». Щоб оновити директорський корпус кращими кадрами? Ні, бо обрали не рівноцінних Григорію Погончику і Тетяні Гончарук колег. Такої думки сьогодні багато жителів громади.
– Нас вигнали, щоб «протягнути» своїх, – впевнена Тетяна Гончарук. – І ніхто не брав до уваги наших з Григорієм Олексійовичем попередніх заслуг і досягнень учнівсько-педагогічних колективів. Більше того, знаю з розмов, які поширюються останнім часом у місті, що наступник пана Погончика в школі №1 Дмитро Сокур далеко не «свята» людина – публічно бив свою першу дружину, і ним займалися соціальні служби. В мою ж школу №3 призначили Сергія Шабовту, вчителя інформатики сусідньої школи №2, який за свою діяльність не працював навіть класним керівником, а за словами Бершадського міського голови Віталія Драгана він «не знає колективу і не знає роботи». Обидва директори «зайшли» в школи зі своїми командами в той час, коли ми з Григорієм Олексійовичем перебували на стаціонарному лікуванні. Невідомо, де юридично прописаний такий порядок передачі повноважень керівника освітнього закладу?
Мені відомо, що з перших днів навчального року почалося «тасування кадрами» і підбір «собі угодних». Ніхто не звертав уваги на попередній розподіл годин між учителями, який щороку перед відпустками проводиться в кожному навчальному закладі і з яким всі учителі ознайомлюються під розпис. Сьогодні в третій школі невідомо, хто заступник із навчально-виховної роботи, зате нову людину прийнято на повну ставку заступника, якої немає, але години потрібно зняти з інших людей. Такого безпорядку, безладу, як тепер, не було в обох школах за всі роки їх існування. Боляче усвідомлювати, що нема кому вплинути на цю ситуацію, бо керівні повноваження передано Бершадській міській раді, де «всі свої люди»…
Кажуть, що все пізнається в порівнянні. Добре пам’ятаю минулі часи, коли кадри готувалися і ретельно відбиралися, не йшли в школи на керівні посади випадкові люди, «друзі», «куми». В той час з повагою звучало на всіх рівнях «ветеран педагогічної праці», «вчительська династія». А сьогодні за три місяці після того так званого конкурсу ні начальник відділу міськради Оксана Тартачна, ані голова вчительської профспілки Микола Морочинський не знайшли вільної хвилини, щоб зустрітися з нами – вигнанцями, а тільки різними способами “виловлювали”, як злочинців, щоб вручити наказ про звільнення. Для цих людей, мабуть, закон мовчить і моральні принципи не існують…
Нові реформатори від освіти розсварили в Бершаді, і не тільки там, колег-педагогів. З гірким осадком в душах йдуть вони на уроки, говорять дітям про прекрасне, про патріотизм і повагу одне до одного, а над ними витає дух зневаги й бажання розтоптати, з’їсти живцем… Не по-людськи поступили чиновники від влади з Григорієм Олексійовичем Погончиком і Тетяною Дмитрівною Гончарук, не сказавши їм на фініші трудовому ні теплого слова, ні букетика квітів не вручивши… Не таких проводів на заслужений відпочинок вони заробили. У них ще є гідність тамувати моральну наругу, а от підкошене цими подіями здоров’я – не повернути…
Віктор Зеленюк
Бершадська громада
