«Нас єднає Тимко Падура»
Так називалась ювілейна святкова імпреза українсько-польської дружби з нагоди 220-річчя від дня народження поета, філософа і співця двох народів у міському будинку культури Іллінців. Саме в цьому місті наприкінці 1801-го і з’явився він на світ, щоб залишити яскравий слід, хоча його чекала нелегка доля…
Навчався у місцевій парафіяльній школі, Вінницькій гімназії та Кременецькому ліцеї, закінчення якого збіглося в часі з виступами декабристів. За їх підтримку переслідувався тодішньою владою. Також узяв участь у невдалому польському повстанні 1830-31 років. Тимко (Томаш) Падура виступав за спільну боротьбу українців і поляків проти російського царизму – для заклику до об’єднання мандрував тодішньою Україною аж на Кубань. Як бачимо, і за два століття по тому ця тема залишається актуальною!
Здебільшого писав українською мовою, але латиницею. Твори Падури видавались у Львові і Варшаві. Останні роки життя пройшли в містечку Махнівка (нині Хмільницький район), де й похоронений. Тобто всі основні віхи його життя пов’язані з нашою Вінниччиною.
Про творчість великого сина двох народів коротко повідав у вступному слові заслужений працівник культури України Микола Романов, за сценарієм якого й проходило це дійство. Прозвучали Гімни обох країн. Ведучий запросив на сцену Генерального консула Республіки Польща у Вінниці Дамяна Цярчиньскі, міського голову Іллінець, заслуженого будівельника України Володимира Ящука, сільського голову Махнівки Павла Кузьмінського та співзасновницю І Міжнародного фестивалю «Гей, соколи», керівника Медіа Центру «Власно.Інфо» Ольгу Малиновську. Після виступу представника дружньої країни господарі вручили йому коровай. Про те, як на Вінниччині шанують світлу пам’ять українсько-польського поета, говорили й інші оратори.
Окремо до слова запросили відомого краєзнавця з Козятина, автора виданої двома мовами біографічної повісті «Стежками Тимка Падури» Миколу Купчика. Саме він розшукав у Махнівці могилу свого героя та ініціював її впорядкування. Й цього разу зумів розповісти присутнім про нього багато цікавого. А на додачу було продемонстровано відеофільм, до створення якого залучили всіх провідних дослідників творчості нашого славного земляка.
І в Польщі, і в Україні він найбільше відомий піснею «Гей, соколи», хоча щодо авторства між літературознавцями, мистецтвознавцями та істориками на всіх рівнях тривають суперечки. Саме цим твором і започаткував свій виступ місцевий народний аматорський хор «Вінок Поділля» імені Віталія Іжевського. Пан Дамян охоче підспівував, наголосивши потім, що в Польщі практично жоден масовий захід не обходиться без цієї пісні. Концертну програму з включенням до неї й окремих польських творів продовжили народні аматорські колективи: ансамбль української пісні «Відлуння» та чоловічий гурт «Завзяті холостяки», зразковий аматорський хореографічний ансамбль «Фантазія», викладачі та кращі вихованці місцевої музичної школи, при вході до якої красується меморіальна дошка Тимка Падури.
Схоже, його ім’я надихає на творчі подвиги не лише іллінчан. Неперевершеним виглядає у нас на Вінниччині народний жіночий вокальний ансамбль з Махнівки «Калина», яка виконує переважно твори своєї очільниці, поетеси й композиторки Антоніни Петрушкевич. А її односелець Олександр Бонюк є лауреатом пісенних конкурсів «На хвилях Світязю», «Пісня року». І колектив, і соліст також прибули в Іллінці, де вражали аудиторію своєю майстерністю. З поважних причин «Калина» завітала неповним складом. Виконувала цього разу всі пісні без музичного супроводу, що дало змогу іллінчанам ще більше насолодитись красою і силою її дзвінкоголосся.
На завершення – ще один цікавий факт. Гайсинський художник Юрій Совінський подарував одну із своїх картин Дамяну Цярчиньскі, за що той щиро дякував. На полотні – Хотинська битва, під час якої українці й поляки пліч-о-пліч протистояли загарбникам з півдня, в результаті назавжди позбавивши османів бажання завоювати Європу.
Микола КАВУН
