Warning: Attempt to read property "geoplugin_countryCode" on null in /home/vinnichi/vinnichina.info/www/wp-content/plugins/page-visit-counter/public/class-page-visit-counter-public.php on line 227
На волосині від смерті - "Вінниччина"

На волосині від смерті

Сапер із Вінниччини втратив ноги, але не втратив оптимізму і віри в перемогу.

На Вінниччині, в селищі Слобода Ходацького старостинського округу проживає Герой, для якого Україна – це його душа. Головний сержант взводу Андрій Жолонко, позивний «Інженер», нещодавно відсвяткував свій 50-літній ювілей.

Торік у березні, виконуючи бойове завдання під Миколаєвом, Андрій Жолонко втратив дві ноги та отримав травму руки. Військовий був на волосині від смерті, але дивом вцілів, пише vinnitsa.info.

Андрій Жолонко народився 11 травня 1973 року у місті Вінниця. До 2014 року вів активне та насичене життя, займався різноманітною діяльністю. Пан Андрій за період служби має низку нагород, у тому числі орден за оборону Маріуполя та за участь в АТО.

У 2014 році, коли розпочалась війна росії проти України, Андрій без вагань пішов добровольцем у 3 хвилі мобілізації та почав боронити рідну землю на території Луганської та Донецької областей. За роки служби неодноразово проходив навчання у військових спеціалістів НАТО, у тому числі з Канади та Британії. Став сапером. Оскільки без спеціального допуску займатись таким родом військових справ не дозволяється, у 2021 році, пройшовши чергове навчання, отримав другий рівень сапера (підривання та замінування полів).

– Під ранок 5 березня ворог закидав позиції наших військових касетними мінами. Групу із 5 чоловік вивезли на розмінування. Оскільки хлопці не могли ні вийти, ні зайти до траншеї, нам потрібно було зачистити ту територію. До моменту отримання травми ми встигли виконати десь 70 % роботи. Потім стався підрив. Десь через хвилину після того як я зрозумів, що трапилось, почав кликати на допомогу. Оскільки підрив стався у повітрі, то це, власне, й врятувало моє життя. Я дивом вцілів. Не стік кров’ю, бо судини від високої температури просто запаялися. Лікарі потім казали, що мені дуже пощастило. Після підриву мій побратим, з яким проводили розмінування, прожив ще 5 хвилин та на моїх очах помер,  – пригадує той день Андрій.          Історію про військового опублікували на сторінці Барської міської ради.   

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені