Не дають знищити історичні пам’ятки, популяризують усе українське
Сфера інтересів та активностей учасників ГО «Тиверці» має різні напрямки
Збурювачами місцевого спокою у гарному сенсі цього вислову можна вважати активістів ГО «Тиверці». Організація була заснована два роки тому і за цей час встигла започаткувати чимало потрібних та корисних громаді проєктів. Про успіхи, плани та труднощі в діяльності «Тиверців» нам розповіла його засновниця та голова Ольга Пастух.
За її словами, повністю реалізованим та найбільш успішним можна вважати проєкт “Вільне українське кіно”, який реалізували завдяки підтримці Міжнародного фонду “Відродження” – останній виділив половину необхідних коштів, 18 тисяч гривень. Решту грошей зібрали на платформі «Спільнокошту».
-На ці гроші ми придбали великий екран – 3 на 3 метри, проектор, ноутбук, колонку, допоміжне технічне устаткування і відкрили таке «кіно просто неба» для популяризації українського кінопродукту. Адже основна мета акції – популяризація українського кіно. А як його популяризувати, якщо в районі не було кінотеатрів? Ось ми і поїхали по селах із кінопоказами. Перегляд під відкритим небом у теплу пору року збирав чимало глядачів, але пандемія, звісно, внесла свої корективи. Транслювали ми і знакові футбольні матчі. Сподіваємось, що з настанням весни епідемічна ситуація поліпшиться, і ми безперешкодно продовжимо демонстрацію кінострічок вітчизняних авторів, – розповідає пані Ольга. – А цільова наша аудиторія – глядачі в селах і селищах, тож про глибинку ми не забудемо.
Не забувають тиверці й про соціально незахищені сім’ї, багатодітні сім’ї, які живуть на периферії громади.
– Ми цього року закінчили проєкт благодійної допомоги для дітей із вразливих верств. Допомогу привозили адресно, попередньо зібравши інформацію і від голів, і від старост, від соціальних служб та навіть сімейних лікарів. Ми зібрали речі, взуття, іграшки, велосипеди, дитячі ліжечка, солодощі і привозили їх у домівки тих, хто цього потребує. Це були різні сім’ї, різного ступеня благополуччя – як просто багатодітні з доглянутою малечею, так і ті, хто опинився в складних життєвих обставинах. Допомагали щиро, від душі, без стигматизації чи осуду. Сподіваємось, що комусь ця допомога полегшила життя, а комусь надала можливість втриматися «на плаву» і не скотитися у прірву безнадії та нужденності, – згадує ще одну добру справу ГО Ольга Пастух.
За її словами, активістів завше радо зустрічали, а об’їздили вони кілька населених пунктів: це була Бушинка, Гришівці, Черемошне, Дзвониха… Траплялося, що після відвідин потребуючі самі уточнювали, чого не вистачає. Відтак у родині з’являвся дитячий візочок, зручне ліжечко, велосипед…
Ще один величезний напрямок роботи, який проводить ГО «Тиверці», – збереження історичних пам’яток. Не всі краєзнавці знають про таємниці далекого і не такого далекого минулого, що вплетені матеріальним підтвердженням у сучасне середовище селища. Активісти заново відкривають для тиврівчан місця, об’єкти, споруди та пам’ятки, гідні уваги, вшанування чи збереження. З різних об’єктивних та суб’єктивних причин чимало з них перебувають на межі зникнення, тим часом вони не те, що не перебувають на балансі селищної ради, а й не внесені в жоден реєстр як значущі об’єкти.
Приміром, у самому центрі селища є історичний парк, який, по суті, є культурно-історичною пам’яткою, але не облікований на балансі селищної ради. Відповідно, його благоустроєм ніхто не займається, все піддається руйнації та запустінню. Потребує уваги і брама навколо місцевого ліцею – як частина палацу Ярошинських, де і розташований навчальний заклад.
– Ми про це багато говорили, зверталися до депутатів, я особисто ходила на прийом, подавала документи. Від попередньої влади залишилися деякі паспорти, охоронні договори ще 90-х років. А потім воно все «розсіялося», ніяких документів не було. На сьогоднішній день на сайті селищної ради є проєкт рішення про облік історичних пам’яток за нашим переліком. Сподіваюсь, його буде затверджено на найближчій сесії, – пояснила нам Ольга.
А ще активісти впорядковують могили, які чомусь на багато років залишились поза увагою решти громадськості.
-Безпосередньо у Тиврові є могила Галицької армії, якою ми вже опікуємось другий рік, ми навіть там планували поставити пам’ятник, але не знайшли в цьому підтримки місцевої влади. Нашими зусиллями впорядковано й могилу жертвам Голодомору – вона практично в центрі селища розташована, але усі робили вигляд, ніби її немає, вона перебувала в жахливому стані! А там поховано більше 190 закатованих голодом у 30-ті роки тиврівчан. Вона розташована на краю старого кладовища. Щоб відшукати її, довелось викосити бур’яни, знести аварійні дерева. І після того, як почали розповідати це місцевим мешканцям, представникам влади – люди трошки схаменулись. І в цьому році на скорботних заходах, приурочених трагедії Голодомору, вже були й вчителі, і деякі представники влади, – пригадує наша співрозмовниця.
Рятують «тиверці» від зникнення й козацькі кургани, розташовані поблизу Тиврова. Точніше, те, що від них залишилося. Адже місцеві жителі знають, що колись навколо селища було 3 козацьких кургани, у яких поховані воїни, що склали голову в боях під орудою Данила Нечая.
-Мій дідусь, на щастя, ще живий, має вже понад 80 років. Так ось, він мені розповідав, що колись його, ще хлопчиком, тато водив клонитися тим курганам, і їх було три! А на сьогодні зберігся лише один. Причому за часів мого дитинства він сягав трьох метрів заввишки, зараз добре, якщо має два! Найстрашніше те, що ніякого статусу, ніяких підтверджуючих документів курган не має, як історична пам’ятка не оберігається. Місцева влада нам відповіла, що це не «той» курган, а де «той» – невідомо де… Тому нам довелось звертатися до ОДА, зараз з’ясовуємо це питання. А поки що ми поїхали і самі встановили табличку, що це є охоронна пам’ятка, ми там все почистили, посадили по периметру дуби. Уявіть: ТОВ, що орендує ці землі, спокійнісінько почало їх розорювати! – жахається невігластву більшості та байдужості відповідальних за охорону історичних об’єктів структур Ольга Пастух.
Також зусиллями активістів ГО «Тиверці» було проведено чималу роботу з декомунізації. Тільки після їхнього втручання з дошки пошани поблизу РДА зникли серп і молот, репрезентацію славетних тиврівчан осучаснили. Попереду – приведення до норм законодавства України меморіалу-пам’ятника загиблим у Другій світовій війни.
-Повірте, це святе для мене місце – там вигравіроване й прізвище мого прадіда. Але чи можуть досі, під час російсько-української війни, там бути присутні надписи російською мовою? – риторично запитує голова ГО. – У нас є офіційна відповідь Інституту Національної пам’яті, що там є об’єкти, які підлягають демонтуванню.
Юлія РАЗАНОВА
Тиврівська громада
