Не перестає плакати небо…
Барська громада осиротіла ще на трьох своїх кращих представників у ЗСУ… Один за одним відійшли у Вічність молоді, сильні і здорові чоловіки, які боронили рідну землю від ворога-окупанта, та не випало їм щастя дожити до перемоги…
З болем і сумом про це повідомляє прес-служба Барської міськради.
***
Сльози затуманюють очі, розум не хоче вірити, серця розриваються осколками болю…
15 серпня Україна втратила ще одного відважного сина, патріота, Героя, старшого солдата Павича Віталія Володимировича, 1998 р.н., уродженця села Мигалівці.
Син, брат, друг, товариш, побратим… Жодними словами не втамувати біль та ніколи не загоїти рану в душах близьких людей.
Цвіт нації – занадто велика ціна свободи та незалежності.
Йому б жити, кохати, продовжувати рід український. Та він віддав за Батьківщину найцінніше – життя. Нехай всеблагий Господь прийме душу Героя у Царство Небесне, а рідним допоможе пережити біль непоправної втрати…
Низький уклін воїну Світла, Надії й Перемоги! Ми усі в неоплатному боргу перед тобою, наш небесний Герой.
Вічна та світла пам’ять Віталію! Герої не вмирають!
Поховали Віталія Павича 20 серпня в його рідному селі Мигалівці.
***
Черговий трагічний день для Барської громади…
Ще одне життя забрала ця жорстока війна… Життя нашого земляка – відважного Героя, старшого солдата Віталія Січака, 1972 р.н., жителя села Балки.
Він віддав своє життя за наш спокійний сон і мирне життя. Ми усі в неоплатному боргу перед нашими ангелами-захисниками.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого захисника України. Розділяємо біль утрати та низько схиляємо голову в глибокій скорботі.
На жаль, словами неможливо загоїти у серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини – велике випробування.
Важко, болюче та несправедливо втрачати тих, кого знали, любили, шанували.
Дякуємо тобі за захист, наш воїн! Спочивай з миром…
Герої не вмирають! Вони стають Янголами та допомагають з Вічності!
Слава Україні! Слава усім її Героям! Вічна пам’ять Віталію!
***
Не перестає плакати небо… Не скінчується наша жалоба… Чергове життя забрала несправедлива війна.
У боях з російськими загарбниками загинув старший солдат, командир інженерно-саперного відділення Ринкевич Олександр Вікторович, 1980 р.н., житель міста Бар. Без чоловіка залишилась дружина, без батька – двоє діточок, друзі без вірного товариша…
Хоробрий воїн захищав не тільки Україну, а й кожного з нас, нашу свободу та незалежність. Ненависна війна з росією забирає життя вірних синів та доньок України, в яких попереду мало б бути щасливе життя.
Ніколи не забувайте, завдяки кому наші ночі та світанки мирні. Наші ангели-охоронці, ви назавжди залишитесь у наших серцях.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника. Разом з вами схиляємо голови у глибокій скорботі…
Вічна пам’ять та шана нашому Герою!
***
А це повідомлення із сайту Барського машзаводу.
«Ще одне життя забрала ця жорстока війна… Захищаючи рідну землю, загинув інженер-конструктор Ринкевич Олександр Вікторович, сумлінний, відповідальний працівник ПрАТ «Барського машинобудівного заводу», добрий, турботливий, дбайливий син, чоловік, батько.
Колектив заводу висловлює щирі співчуття рідним, друзям та побратимам загиблого. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника. Разом з вами схиляємо голови у глибокій скорботі…Вічна пам’ять та шана нашому Герою! Слава Україні! Героям Слава!».
